Підзамочок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Підзамочок
Podzameczek.Zamek14.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Підзамочківська сільська рада
Код КОАТУУ 6121285401
Облікова картка Підзамочок 
Основні дані
Населення 1541
Територія 1,050 км²
Густота населення 1467,62 осіб/км²
Поштовий індекс 48423
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°04′38″ пн. ш. 25°23′53″ сх. д. / 49.07722° пн. ш. 25.39806° сх. д. / 49.07722; 25.39806Координати: 49°04′38″ пн. ш. 25°23′53″ сх. д. / 49.07722° пн. ш. 25.39806° сх. д. / 49.07722; 25.39806
Водойми Стрипа
Місцева влада
Адреса ради 48423, с. Підзамочок
Сільський голова Лепак Іван Іванович[1]
Карта
Підзамочок. Карта розташування: Україна
Підзамочок
Підзамочок
Підзамочок. Карта розташування: Тернопільська область
Підзамочок
Підзамочок
Мапа

CMNS: Підзамочок на Вікісховищі

Підза́мочок — село Бучацького району Тернопільської області. Розташоване в центрі району, на річці Стрипа.

У селі є геологічна пам'ятка природи — відслонення міоценових відкладів.

Назва[ред. | ред. код]

Польське видання «Encyklopedja powszechna» (Том 4) стверджувало, що назва села також була Підзамче.[2]

Історія[ред. | ред. код]

8 листопада 1764 року у Львові було оформлено акт дарування «Миколая на Бучачі, Потоці, Городенці, Печеніжині Потоцького воєводича белзького» (відпис знаходиться в архіві домініканів у Кракові). За ним:

  • місто Бучач з палацом, передмістями, селом Підзамочок та 14 сіл, належних до цього Бучацького ключа, отримували Міхал Антоній Потоцький (†1766) і його брат — львівський каштелян Юзеф.[3]
Підзамочок на мапі фон Міґа, XVIII ст.
Ігор Дуда, Ореста Синенька, Микола Козак (читає) у читальній залі Бучацької РБ

Наступна писемна згадка — 1785.

Працювали папірня, філія Варшавської ткацької фабрики, млин.

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інших.

У 1830-х роках перебував художник, етнограф Глоговський Єжи (Юрій), який намалював зображення селян Підзамочка.[4]

Римо-католицька громада села належала до парафії в м. Бучач наприкінці ХІХ ст.[5] Кількість римо-католиків (поляків): 1880 р. — 1344 особи, 1900 р. — 1731 ос.[6]

За часів ЗУНР у місцевій державній адміністрації було немало поляків (як і в Дулібах).[7]

За даними на 1932 р., всіх мешканців 2320 осіб; з них: українців 40, поляків 2190 (94,4 %[6]), жидів 90.[8]

В селі проживають багато родин, виселених у результаті депортації лемків у 1944—1947 роках.

4 жовтня 2015 року відбувся перший фестиваль «Свято в старому замку», який, за словами сільського голови Івана Лепака, має стати традиційним.[9][10] Під час фестивалю відбулась реконструкція бою захисників замку з турецько-татарським військом 1676 року.[11]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятник св. Антонію на західній околиці села

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дошкільний заклад, народний аматорський обрядово-фольклорний лемківський хор, торгові заклади, від 2007 — насіннєвий завод «Бучачагрохлібпрому».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Проживання, праця[ред. | ред. код]

Власники села[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересень 2012. Процитовано 27 вересень 2010. 
  2. Encyklopedja powszechna. — T. 4. — S. 540. (пол.)
  3. T. H. Skrzypecki. Potok Złoty… — S. 78.
  4. І. Дуда. Глоговський Юрій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 364-365. — ISBN 966-528-197-6.
  5. С. Шипилявий. Римо-католицька церква в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 418.
  6. а б С. Шипилявий. Римо-католики (поляки) в Бучаччині (на основі статистики В. Кубійовича) // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 428.
  7. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 89. — ISBN 5-7707-7867-9
  8. Проф. д-р В. Кубійович. Статистика Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 424.
  9. Фестиваль «Свято в старому замку» — у с. Підзамочок
  10. Лицарські бої, ярмарка та концерт — у замку на Тернопільщині
  11. В замку на Тернопільщині реконструюють битву з турками 1676 року
  12. Реставратори врятували скульптуру св. Антонія з Бучача: розгадані секрети / Б. а. // galinfo. — 2017. — 28 червня.
  13. - Енциклопедія Сучасної України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11412 (ua). Процитовано 2018-08-07. 
  14. T. H. Skrzypecki. Potok Złoty… — S. 77.
  15. П. Слюсарчук, В. Уніят. Підзамочок… — С. 82.
  16. М. Василечко. Козак Микола Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 291. — ISBN 978-966-528-318-8.
  17. Указ Президента України від 22 січня 2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  18. Л. Легкий, Г. Яворський. Колос (Колгоспник) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 145-146. — ISBN 966-528-199-2.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Подорожні Замальовки — Підзамочок // ТТБ. — 2015. — 12 жовтня.