Підкліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок на підклеті, Ізяслав

Підклі́т або підклі́ття — нижній, цокольний поверх у будівлях; зазвичай мав службове або господарське призначення. У підкліті хоромів жили слуги, діти, дворові служителі. У подклетах розміщувалися льохи.

Також підклітом називають нижній ярус церкви. Князі й царі влаштовували казну в підклітах кам'яних церков. Житлові подклети з волоковими вікнами і печами, нежитлові — з глухими стінами, найчастіше без дверей. У такому випадку вхід у підкліт влаштовувався з другого поверху[1].

Розрізняють:

  • Підкліт воблий — підвальне або напівпідвальне приміщення, перекрите склепінням.
  • Підкліт глухий — напівпідвал під кліттю, призначений для худоби та зберігання запасів[2].
Двоповерхова старообрядська хата на нежилому підкліті. Ззовні стіна підкліта без вікон. Друга половина XIX століття. Етнографічний музей народів Забайкалля

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Иван Забелин «Домашний быт русских царей в XVI и XVII веках». Издательство Транзиткнига. Москва, 2005. ISBN 5-9578-2773-8 (рос.)
  2. СЛОВНИК.net