Підкоморій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Підкомо́рій, підкомо́рний (лат. succamerarius, subcamerarius).

  • Службова особа у Великому князівстві Литовському:
    • підкоморій придворний відповідав за порядок й оздоблення в покоях великого князя, був його радником та входив до складу Ради Великого князівства Литовського. Кандидатура обиралася з середовища крупних феодалів[1].
    • підкоморій повітовий розглядав земельні суперечки поміж шляхтою в підкоморському суді, брав участь у розгляді справ в каптуровому суді. Призначався князем з чотирьох кандидатів на цю посаду, котрі обиралися шляхтою та повітовим сеймиком. Цю посаду мав право обіймати тільки шляхтич християнського віросповідання, уродженець Великого князівства Литовського, який мав нерухомість у цьому повіті та знав право. Повітовий підкоморій призначав собі 1-2 помічників — коморників, котрі обмірювали спірні земельні ділянки, а також за його дорученням розглядали дрібні справи[2]. Коморник складав присягу перед повітовим каштеляном або маршалком і земським урядом, однак не входив до земського уряду. За дорученням підкоморія міг вести самостійне судочинство та власні книги реєстрації справ. Його рішення мали таку ж силу, що й рішення підкоморія[3].
  • Суддя у Речі Посполитій, який займався питаннями розмежування володінь. Був урядником земського шляхетського суду, якого обирала шляхта.
  • 1763 року під час судових реформ Катерини II посада підкоморія (синонім «камергер») була відновлена ​​в Україні. Її займали дворяни.

Примітки[ред.ред. код]

  1. стар. 383 (Язэп Юхо), том 2, «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; Маст. З. Э. Герасімович — г. Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005–2010 гг. — Т. 1-3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
  2. стар. 384 (Язэп Юхо), том 2, «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; Маст. З. Э. Герасімович — г. Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005–2010 гг. — Т. 1-3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
  3. Ковальова С.Г. Коморник // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Посилання[ред.ред. код]