Підкіркова атеросклеротична енцефалопатія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підкіркова атеросклеротична енцефалопатія
МКХ-10 I67.3
DiseasesDB 1405
MeSH D015140

Підкіркова атеросклеротична енцефалопатія (хвороба Бінсвангера) — енцефалопатія, що характеризується ураженням білої речовини головного мозку. Атрофія білої речовини може бути викликана різними обставинами, наприклад, хронічною гіпертонією або просто старечим віком. Дане захворювання характеризується втратою пам'яті, інтелектуальних здібностей, а також можливих різких змін настрою. Зазвичай хвороба Бінсвангера спостерігається у хворих у віці від 54 до 66 років. Захворювання вперше було описано швейцарським психіатром і неврологом Отто Бінсвангером в 1894 році, а Алоїс Альцгеймер в 1902 році запропонував назву цього різновиду енцефалопатії: «хвороба Бінсвангера». Більш докладний опис цього захворювання дав канадський невролог Ольшевський в 1962 році.

Клінічна картина[ред.ред. код]

Хвороба Бінсвангера характеризується двостороннім ураженням білої речовини мозку, яка цілком можливо виявити на МРТ. Головним фактором розвитку хвороби Бінсвангера є артеріальна гіпертонія (приблизно в 95-98% всіх випадків). Також причинами захворювання можуть бути амілоїдна ангіопатія і CADASIL.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Нейровізуляційні прояви[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Менделевич Д. М., Сафина Г. Д. Психические расстройства при болезни Бинсвангера.
  • Akiguchi I, Tomimoto H, Suenaga T, Wakita H, Budka H (1997). «Alterations in glia and axons in the brains of Binswanger's disease patients». Stroke 28 (7): 1423-9. PMID 9227695.