Підлипне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Підлипне
Підлипенська Свято-Миколаївська церква в старі часи
Підлипенська Свято-Миколаївська церква в старі часи
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Конотопська міська рада
Рада/громада Підлипненська сільська рада
Код КОАТУУ 5910490501
Облікова картка Підлипне 
Основні дані
Засноване до 1652
Населення 4015
Поштовий індекс 41626
Телефонний код +380 5447
Географічні дані
Географічні координати 51°11′52″ пн. ш. 33°12′39″ сх. д. / 51.19778° пн. ш. 33.21083° сх. д. / 51.19778; 33.21083Координати: 51°11′52″ пн. ш. 33°12′39″ сх. д. / 51.19778° пн. ш. 33.21083° сх. д. / 51.19778; 33.21083
Місцева влада
Адреса ради 41626, Сумська обл., Конотопська міськрада, с.Підлипне, майдан Революції, 2, тел. 55-8-52
Сільський голова Матвієнко Володимир Миколайович
Карта
Підлипне. Карта розташування: Україна
Підлипне
Підлипне
Підлипне. Карта розташування: Сумська область
Підлипне
Підлипне

Підлипне у Вікісховищі?

Підли́пне (МФА[pʲid̪ˈɫɪpn̪e] ( прослухати)) — село в Україні, підпорядковане Конотопській міськраді Сумської області. Населення становить 4015 осіб. Орган місцевого самоврядування — Підлипненська сільська рада.

На мальовничих берегах тихої повноводної річки Липки з широкими заливними луками та густими липовими гаями розташоване село Підлипне.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Підлипне знаходиться на березі річки Липка, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Коханівка (Конотопський район), нижче за течією примикає місто Конотоп.

Поруч проходять автомобільні дороги Р60, Р61.

Історія[ред. | ред. код]

Є припущення, що село було засноване одночасно з містом-фортецею Конотопом, оскільки із Загребелля через Підлипне і далі до Торговиці проходив дуже давній шлях з Московського царства вглиб України. Тим шляхом їздили купці, дипломати, проходили війська. Під захистом Конотопського замку село швидко виростає і стає багатолюдним. У 1652 році тут налічувалося 400 дворів козаків і вільних селян. Згодом, у 1654 році, село стало центром козацької сотні на чолі з сотником Василем Ревою.

На високому пагорбі в центрі села 350 років тому стояла чудова церква Святого Миколая, яка нагадувала церкву Запорізької Січі. На майдані біля церкви вирували бурхливі козацькі ради, відбувалися благословення козаків у походи 1648 −1654 років.

У 1652 році поблизу села Підлипного в урочищі Криничок був оточений і знищений загін литовського шляхтича Домороцького, що втікав із оточення через Конотоп на Литву після битви під Батогом. У червні 1659 року село стає ареною битви за Конотоп між московськими військами та козаками гетьмана Івана Виговського.

Тут, біля церкви, прощалися з козаками, яких з наказу царя Петра І гнали на «канальные работы» при спорудженні Санкт-Петербурга. Тут благословляли козаків конотопсько-ічнянських загонів на боротьбу з Наполеоном у 1812 році. Під час великої пожежі в 1847 році згоріла дотла древня козацька церква. На її місці в 1896 році було збудовано нову.

Протягом 27-29 квітня 1881 року (невдовзі після вбивства імператора Олександра II) жителі Конотопа та Підлипного влаштували погром єврейських лавок, шинків та осель. 27 квітня переважно станційними робітниками було розбито та пограбовано майно євреїв біля вокзалу. Вранці 28 квітня підлипенці (особливо жінки) розграбували залишки розбитого майна. Вдень 28 квітня погром перекинувся на Підлипне, а в ніч на 29 квітня було розграбовано базар у Конотопі. Серед людей ходила чутка, що громити євреїв наказав сам цар. За кілька днів для боротьби з погромом до села прибуло військо на чолі з губернатором, багатьох погромників було арештовано. 3 травня у храмі священик Михайло Тимашевський звернувся до селян із «повчанням», аби запобігти подальшим заворушенням.[1]

В 1905 році в Підлипному починає активно діяти осередок Українського наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка «Просвіта». Члени товариства створили драматичний гурток, були учасниками хору залізничних майстерень міста Конотоп, вели іншу просвітницьку роботу.

На колишніх землях козаків і поміщиків у роки колективізації було організовано вісім колгоспів, які потім об'єдналися у два: «Червоний партизан» та ім. Т. Г. Шевченка. Пізніше всі колгоспи та комуни було реорганізовано в радгосп «Червоний Жовтень».

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР в 1932–1933 роках[2].

Сьогодення[ред. | ред. код]

На території сільської ради здійснюють діяльність: ЗАТ «Райагропостач», ВАТ «Агротехсервіс», фермерські господарства, релігійна громада УПЦ КП, загальноосвітня школа І-III ст., сільський Будинок культури та бібліотека, сільська лікарська амбулаторія та фельдшерський пункт, приватні крамниці та поштове відділення.

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]