Підмаренник справжній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підмаренник справжній
Galium verum var asiaticum.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Angiospermae
Еудікоти
Айстериди
Ряд: Gentianales
Родина: Маренові (Rubiaceae)
Рід: Підмаренник (Galium)
Вид: Підмаренник справжній
Біноміальна назва
Galium verum
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Galium verum
EOL logo.svg EOL: 1110399
IPNI: 750829-1
ITIS logo.svg ITIS: 34936
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 462873

Підмаренник справжній (Galium verum) — багаторічна трав'яниста рослина з роду Підмаренник родини маренових. Інші назви:«іванчик», «ботожки», «грудник», «гусятник», «жовта кашка», «медова марена», «сироваткова трава», «червішник».

Опис[ред.ред. код]

Завдовжки до 80 см, максимально — 125 см. Має гіллясте кореневище і пряме, слабке, короткоопушене стебло, яке, стикаючись із землею часто вкорінюється. Листя вузьколінійні, загострені (1-3 см завдовжки і 2 мм завширшки), блискучі, темно-зелені зверху і оксамитові, опушені, сіруваті знизу, об'єднані по 8-12 штук в мутовку. Квітки підмаренника справжнього дрібні (2-3 мм), яскраво-жовті, правильні, об'єднані у звужене волотисте суцвіття, мають неймовірно солодкий медовий запах. Плоди дозрівають у вигляді невеликих горішків, бурого кольору.

Містить стероїдні сапоніни, ірідоїдні глікозиди, глікозид асперулозід, аскорбінову кислоту і каротин (вітамін С і вітамін А), каротиноїди, флавоноїди, дубильні і фарбувальні речовини, кумарини і антрахінони. Рослина багата різними кислотами, серед яких лимонна, еллагова і галова кислота, а також фенолкарбонові кислоти. В ньому багато мікроелементів, а саме залізо, мідь, марганець, молібден, ванадій, цинк, нікель, хром, талій, титан. Фермент реннін міститься лише в листю і квітках рослини.

Екологія[ред.ред. код]

Є невибагливою, чіпкою рослиною, підводиться над землею лише за допомогою сусідньої прямостоячої трави. Якщо поруч з ним не опиниться інших рослин, він вистилає землю лише трохи піднімаючи над нею. Добре почуває в полях, луках, на межах і уздовж доріг, воліє поживні ґрунти. Цвітіння триває з другої половини червня до вересня. З серпня по вересень рослина плодоносить.

Використання[ред.ред. код]

Лікувальними властивостями володіє уся рослина, включно з корінням, але зазвичай заготовляють траву. Її зрізають у період цвітіння, залишаючи недоторканими стебла. Сировину сушать в провітрюваних приміщеннях або розклавши в затемненому місці на легкому вітерці. Іноді зі свіжої трави вичавлюють сік і розбавляють його для подальшого зберігання спиртом. Кореневища підмаренника справжнього заготовляють протягом усього літнього сезону. Трава відрізняється терпким, гірким смаком.

Вченими виявлено протизапальну і жовчогінну дію трави, вона також здатна нормалізувати вміст глюкози в сироватці крові. Водний екстракт володіє антифібринолітиками і протизгортаючою дією, а сухий екстракт — спазмолітичною активністю. Доведено, що настоянка трави гальмує зростання лімфосаркоми Плісе на 82 %, а також зменшує вираженість лейкоцитозу у тварин.

Крім того, знаходить широке застосування в народній медицині. Свіжу траву застосовують зовнішньо як кровоспинний і ранозагоювальний засіб. Такі примочки ефективні при наривах, висипу, шкірних захворюваннях. Розтерта з жиром, вершковим маслом, трава підмаренника справжнього перетворюється в мазь, яка використовується під час різних наривах, виразках, опіках і золотусі. При гастриті, геморої, кровотечах з носа, рясних менструаціях, діареї, ендометриті застосовують настій трави підмаренника або свіжий сік рослини. При неврастенії, істерії використовують настої і відвари трави як заспокійливий засіб. При імпотенції свіжий сік п'ють 2-3 рази на день по 2-3 столові ложки, змішуючи його з водою.

Разом з тим ця рослина має протипоказання: індивідуальна непереносимість і вагітність. Через сечогінний ефект слід з обережністю застосовуватися хворими на діабет. Звичайний підмаренник слабо отруйна рослина, тому його не дають вживати дітям та вагітним і годувальницям.

Поширення[ред.ред. код]

Розповсюджено в Європі і Північній Африці, зустрічається в Азії: від Японії до Камчатки і від Палестини до Туреччини та західного Ірану. Натуралізовано в Новій Зеландії, Австралії (на о. Тасманія), на півночі США, в Канаді.

Підвиди[ред.ред. код]

  • Galium verum asiaticum (Nakai) T.Yamaz — Далекий Схід
  • Galium verum glabrescens Ehrend. — Туреччина, Сирія, Ірак, Іран
  • Galium verum verum — майже по вього ареалу
  • Galium verum wirtgenii (F.W.Schultz) Oborny — центральна та східна Європа, Західний Сибір (російська Федерація).

Джерела[ред.ред. код]

  • Oskar Sebald, Siegmund Seybold, Georg Philippi, Arno Wörz (Hrsg.): Die Farn- und Blütenpflanzen Baden-Württembergs. Band 5: Spezieller Teil (Spermatophyta, Unterklasse Asteridae): Buddlejaceae bis Caprifoliaceae. Eugen Ulmer, Stuttgart (Hohenheim) 1996, ISBN 3-8001-3342-3.
  • Eduard Strasburger, Trattato di Botanica. Volume secondo, Roma, Antonio Delfino Editore, 2007, p. 849, ISBN 88-7287-344-4.