Підстановочний шифр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Підстановочний шифр він же моноалфавітний шифр (греч. μονος — один) — алгоритм шифрування, який полягає у заміні знаків відкритого тексту іншими знаками, які є ключем.

Історія[ред.ред. код]

Цей шифр є еквівалентним алфавітному письму, коли значення був невідоме особам, які не повинні читати повідомлення.

Достеменно невідомо, коли вперше почали використовувати даний шифр для прихованого листування. Відомо, що алфавіти одними з перших почали використовувати фінікійці та угарітці. Перші ж задокументовані згадки використання підстановочного шифра відноситься до часів Давньої Греції та Римської імперії (див., наприклад, шифр Цезаря).

Приклад[ред.ред. код]

Наприклад, зашифруємо ключем «а-x, б-y, в-z, г-n … і т. д.» слово «гав», отримаємо шифртекст «nxz».

г -> n
а -> x
в -> z

Криптоаналіз[ред.ред. код]

Для відновлення повідомлення, якщо ключ не відомий, застосовують частотний аналіз (криптологія).

Див. також[ред.ред. код]