Підсудність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Підсу́дність — це розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, яки́й суд буде розглядати дану справу.

Спори між судами про підсудність не допускаються.

Види підсудності[ред.ред. код]

Перша класифікація

Територіальна підсудність[ред.ред. код]

Становить собою визначений процесуальним законодавством порядок розподілу справ між судами одного й того самого рівня залежно від території, на яку поширюється їхня юрисдикція. За правилами територіальної підсудності справу розглядає суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено правопорушення, або за місцем знаходження сторони (як правило, відповідача).

В адміністративному судочинстві в межах територіальної застосовується також предметна підсудність.

Інстанційна підсудність[ред.ред. код]

Визначає, який суд розглядає справу у першій інстанції, який — у другій, і т. д. Як правило, усі справи, територіальна підсудність яких визначена, розглядаються місцевими судами у першій інстанції. Хоча є винятки: наприклад, Вищий адміністративний суд України розглядає у першій інстанції спори про оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України тощо.

Виключна підсудність[ред.ред. код]

Визначає, який суд буде розглядати справу у певних нетипових випадках, які складно чи неможливо оцінити за правилами територіальної підсудності. Ці випадки прямо передбачені законом, наприклад:

  • Кримінальне провадження або прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій щодо судді здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду[1].
  • Справи про арешт судна розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна[2].
  • Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини[3].


Друга класифікація

У межах територіальної підсудності виділяють імперативну і диспозитивну підсудності.

Імперативна підсудність[ред.ред. код]

Передбачає, що сторони не можуть обирати, який суд розглядатиме їхню справу.

Диспозитивна підсудність[ред.ред. код]

Сторони або сторона-позивач самостійно визначають суд на альтернативній основі, або за домовленістю між собою. Наприклад:

Диспозитивна підсудність широко застосовується у цивільному процесі, третейському судочинстві, міжнародному приватному праві.

Підсудність за галузями[ред.ред. код]

У кримінальному судочинстві[ред.ред. код]

У цивільному судочинстві[ред.ред. код]

У господарському судочинстві[ред.ред. код]

У адміністративному судочинстві[ред.ред. код]

У судочинстві у справах про адміністративні правопорушення[ред.ред. код]

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не визначає правил підсудності таких справ, натомість містить тільки правила підвідомчості (див. нижче).

У конституційному судочинстві[ред.ред. код]

Усі справи конституційної юрисдикції розглядаються Конституційним Судом України.

Компетенція судів[ред.ред. код]

Не слід плутати підсудність із компетенцією (альтернативні назви — підвідомчість, юрисдикція).

Компетенція суду охоплює предметне коло справ, які розглядаються ним. Наприклад, справи про банкрутство розглядаються господарським судом; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори; загальні суди розглядають спори, що виникають із сімейних правовідносин, і т. д.

Таким чином, справа про визнання договору недійсним, що був укладений у м. Жмеринці між фізичною та юридичною особами, підвідомча загальному суду і підсудна місцевому міськрайонному суду цієї ланки.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. підручники з процесуальних галузей.