Підтиченко Марія Максимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Підтиченко Марія Максимівна
Народилася 6 червня 1912(1912-06-06)
Чорноглазівка, Юр'ївський район, Дніпропетровська область
Померла 29 липня 1991(1991-07-29) (79 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність державна діячка
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Заклад Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Посада професор
Науковий ступінь кандидат філософських наук
Науковий керівник Ректор
Партія КПРС
Нагороди Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Марі́я Макси́мівна Підти́ченко (6 червня 1912(19120606), село Чорноглазівка Катеринославської губернії, тепер Юр'ївського району Дніпропетровської області — 29 липня 1991, місто Київ) — педагог-організатор, кандидат філософських наук (1947), професор, дійсний член Академії педагогічних наук СРСР (30.01.1968). Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1956 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в багатодітній селянській родині Максима Олексійовича і Мотрони Андріївни Підтиченків. Дитячі роки пройшли в селі Орілька на Слобожанщині, де закінчила сім класів сільської школи та переїхала до Харкова, щоб продовжити навчання в середній школі. У 1928 році вступила до комсомолу.

У 1930 році закінчила середню трудову школу № 15 міста Харкова та підготовчі курси.

У 1930—1934 роках — студентка історико-філософського факультету Харківського інституту народної освіти (з 1933 року — Харківського державного університету).

З 1934 року розпочала педагогічну діяльність — викладала філософію і марксизм-ленінізм у вищих навчальних закладах Дніпропетровська: Металургійному — по 1936, та Хіміко-технологічному інститутах — по 1940 рік.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1939—1940 роках — секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМ України.

У 1940 — січні 1944 року — секретар ЦК ЛКСМУ з пропаганди і агітації.

У січні 1944—1946 роках — секретар Київського міського комітету КП(б)У з пропаганди.

З 1946 року — завідувач Групи консультантів ЦК КП(б)У з друкованої пропаганди.

У 1947 році — одна із засновників та керівників Київської міської, згодом — республіканської організацій Товариства «Знання». Того ж 1947 року захистила дисертацію з філософії, в 1948—1950 та 1954—1956 роках завідувала кафедрою марксистсько-ленінської філософії в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.

У 1950—1954 роках — секретар Київського міського комітету КП(б)У (КПУ) з пропаганди.

У 1956—1970 роках — ректор Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького.

З 1970 року — професор-консультант Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

Авторка праць з питань педагогіки. 1958 року була членом делегації жінок Української РСР на сесії Генеральної Асамблеї ООН в США. Дружина журналіста та дипломата Юрія Заруби.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]