Пізньоцвіт піщаний
| Пізньоцвіт піщаний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Лілієцвіті (Liliales) |
| Родина: | Пізньоцвітові (Colchicaceae) |
| Рід: | Пізньоцвіт (Colchicum) |
| Вид: | Пізньоцвіт піщаний (C. arenarium)
|
| Біноміальна назва | |
| Colchicum arenarium | |
Пізньоцві́т піща́ний[1] (Colchicum arenarium)[2] — отруйна багаторічна рослина родини пізньоцвітових, паннонський ендемік. Маловідома декоративна культура.
Опис[ред. | ред. код]
Невеличка трав'яниста рослина заввишки 5–15 см, геофіт, осінній ефемероїд. Бульбоцибулина довгаста, сіро-зелена. Листків від 2 до 5 штук, вони ланцетні, завдовжки 10–15 см, завширшки 0,5–3 см. Жилкування паралельне. Квітки лілові або рожеві, поодинокі. Листочки оцвітини ланцетні, з тупою верхівкою, завдовжки 2,5–3,5 см, завширшки 3–10 мм. Плід — веретеноподібна коробочка 1–2 см завдовжки.
Подібно до інших представників роду пізньоцвіт піщаний містить у тканинах отруйний алкалоїд колхіцин.
Екологія та поширення[ред. | ред. код]
Вид світлолюбний, помірно посухостійкий, витримує зимове пониження температури до −23 °C. Росте у піщаних степах в угрупованнях з типчаком і ковилою українською, на степових луках (на вапнякових ґрунтах), узліссях дібров, в штучних лісових насадженнях (зокрема робінієвих), чагарникових заростях, серед дюн, порослих ялівцем і тополею білою.
Квітне у вересні — жовтні, насіння дозріває навесні наступного року.
Ареал виду доволі вузький, більша його частина лежить в межах Паннонської рівнини. Центр розповсюдження знаходиться в Угорщині, де зростає кілька мільйонів особин. За межами цієї країни пізньоцвіт піщаний трапляється в Румунії, Молдові, Україні, Словаччині, Сербії, Хорватії, але в цих країнах виявлені поодинокі скупчення, що складаються з кількох сотень особин. Українські популяції розташовані в Одеській області поблизу сіл Гребеники і Кардамичеве.
Значення і статус виду[ред. | ред. код]
Вид внесений до Додатку I Бернської конвенції, Додатку II Оселищної директиви[3], Червоної книги Молдови. Слід зазначити, що українські популяції пізньоцвіту піщаного часто описують як окремий вид — пізньоцвіт Фоміна. Саме під цією назвою вони занесені до Червоної книги України. У Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи пізньоцвіт піщаний значиться як вид, що знаходиться під загрозою винищення.[4]
Негативні фактори, що спричинюють зникнення рослин різняться в залежності від місць зростання. Наприклад, в Україні головним обмежувальним чинником є збирання квітів для букетів і викопування цибулин для висадки у квітниках; в Словаччині популяції зникають під натиском деревної рослинності, а також через поїдання бульбоцибулин кабанами; в інших країнах поширенню пізньоцвіту піщаного перешкоджають гідромеліоративні роботи, будівництво, руйнація ґрунту на військових полігонах, де зростає цей вид. Науковцями Нітранського університету (Словаччина) проводяться роботи по штучному розведенню рослин з подальшою їх реінтродукцією в природу.
Квітка має високі декоративні якості, перспективна для розведення в культурі.
Синоніми[ред. | ред. код]
- Colchicum arenarium f. angustum Priszter;
- Colchicum arenarium var. umbrosum Ker Gawl. — часто розглядають як окремий вид — пізньоцвіт тіньовий;
- Colchicum fominii Bordz. — цей таксон українські систематики розглядають як окремий вид — пізньоцвіт Фоміна.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Тлумачний посібник з визначення типів оселищ (Habitats) Європейського Союзу. Наук. ред.: Кагало О. О., Проць Б. Г. — С.11. Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 11 січня 2015.
- ↑ The Plant List. [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Тлумачний посібник з визначення типів оселищ (Habitats) Європейського Союзу. Наук. ред.: Кагало О. О., Проць Б. Г. — С. 60. Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 11 січня 2015.
- ↑ Червоний список МСОП. [Архівовано 1 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
|