Пізньоцвіт піщаний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пізньоцвіт піщаний
Colchicum arenarium.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Лілієцвіті (Liliales)
Родина: Пізньоцвітові (Colchicaceae)
Рід: Пізньоцвіт (Colchicum)
Вид:
Пізньоцвіт піщаний (C. arenarium)
Біноміальна назва
Colchicum arenarium
Waldst. et Kit., 1810
Commons-logo.svg Вікісховище: Colchicum arenarium

Пізньоцві́т піща́ний[1] (Colchicum arenarium)[2] — отруйна багаторічна рослина родини пізньоцвітових, паннонський ендемік. Маловідома декоративна культура.

Опис[ред. | ред. код]

Невеличка трав'яниста рослина заввишки 5–15 см, геофіт, осінній ефемероїд. Бульбоцибулина довгаста, сіро-зелена. Листків від 2 до 5 штук, вони ланцетні, завдовжки 10–15 см, завширшки 0,5–3 см. Жилкування паралельне. Квітки лілові або рожеві, поодинокі. Листочки оцвітини ланцетні, з тупою верхівкою, завдовжки 2,5–3,5 см, завширшки 3–10 мм. Плід — веретеноподібна коробочка 1–2 см завдовжки.

Подібно до інших представників роду пізньоцвіт піщаний містить у тканинах отруйний алкалоїд колхіцин.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Вид світлолюбний, помірно посухостійкий, витримує зимове пониження температури до −23 °C. Росте у піщаних степах в угрупованнях з типчаком і ковилою українською, на степових луках (на вапнякових ґрунтах), узліссях дібров, в штучних лісових насадженнях (зокрема робінієвих), чагарникових заростях, серед дюн, порослих ялівцем і тополею білою.

Квітне у вересні — жовтні, насіння дозріває навесні наступного року.

Ареал виду доволі вузький, більша його частина лежить в межах Паннонської рівнини. Центр розповсюдження знаходиться в Угорщині, де зростає кілька мільйонів особин. За межами цієї країни пізньоцвіт піщаний трапляється в Румунії, Молдові, Україні, Словаччині, Сербії, Хорватії, але в цих країнах виявлені поодинокі скупчення, що складаються з кількох сотень особин. Українські популяції розташовані в Одеській області поблизу сіл Гребеники і Кардамичеве.

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

Вид внесений до Додатку I Бернської конвенції, Додатку II Оселищної директиви[3], Червоної книги Молдови. Слід зазначити, що українські популяції пізньоцвіту піщаного часто описують як окремий вид — пізньоцвіт Фоміна. Саме під цією назвою вони занесені до Червоної книги України. У Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи пізньоцвіт піщаний значиться як вид, що знаходиться під загрозою винищення.[4]

Негативні фактори, що спричинюють зникнення рослин різняться в залежності від місць зростання. Наприклад, в Україні головним обмежувальним чинником є збирання квітів для букетів і викопування цибулин для висадки у квітниках; в Словаччині популяції зникають під натиском деревної рослинності, а також через поїдання бульбоцибулин кабанами; в інших країнах поширенню пізньоцвіту піщаного перешкоджають гідромеліоративні роботи, будівництво, руйнація ґрунту на військових полігонах, де зростає цей вид. Науковцями Нітранського університету (Словаччина) проводяться роботи по штучному розведенню рослин з подальшою їх реінтродукцією в природу.

Квітка має високі декоративні якості, перспективна для розведення в культурі.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Colchicum arenarium f. angustum Priszter;
  • Colchicum arenarium var. umbrosum Ker Gawl. — часто розглядають як окремий вид — пізньоцвіт тіньовий;
  • Colchicum fominii Bordz. — цей таксон українські систематики розглядають як окремий вид — пізньоцвіт Фоміна.

Джерела[ред. | ред. код]