Пійло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пійло
Пійло.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Рада Пійлівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA26060170110080049
Основні дані
Засноване 1187
Перша згадка 2 червня 1475
Населення 2150
Площа 10,4 км²
Густота населення 206,73 осіб/км²
Поштовий індекс 77344
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°00′10″ пн. ш. 24°18′13″ сх. д.H G O
Водойми Чечва
Місцева влада
Адреса ради 77344, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Пійло вул. Грушевського, 85
Вебсторінка https://kalushcity.gov.ua/city/s-pijlo
Староста Гелега Галина Ярославівна
Карта
Пійло. Карта розташування: Україна
Пійло
Пійло
Пійло. Карта розташування: Івано-Франківська область
Пійло
Пійло
Мапа

CMNS: Пійло у Вікісховищі

Пійло на австрійській карті 1779-1783рр.
Пійло на австрійській карті 1779-1783рр.
Німецький аерофотознімок села Пійла часів Другої світової війни, датований 20 грудня 1944р.
Німецький аерофотознімок села Пійла часів Другої світової війни, датований 20 грудня 1944р.

Пі́йло — село Калуського району Івано-Франківської області, розташоване на лівому березі річки Чечва за 1 км на південний захід від Калуша. Загальна площа населених пунктів Пійлівської сільської ради — 663,2 га (Пійло — 471 га, Довге-Калуське — 192,2 га).

Історія[ред. | ред. код]

Згідно з припущеннями назва села пов'язана з гідрологічним розміщенням Пійла. Можливо, таку назву дали чумаки, які возили сіль з Калуша або татари, які зупинялися тут перед тим, як рушити на Рогатинщину і Галич.

Перші згадки[ред. | ред. код]

Перші поселення на території села існували ще за часів кам'яної доби. Про це свідчать знайдені в селі та навколишніх місцях знаряддя праці. Перша згадка про село Пійло датується 1454 роком.

Згадується 2 червня 1475 року в книгах галицького суду [1]. У податковому реєстрі 1515 року документується 10 ланів (близько 250 га) оброблюваної землі[2].

У 1565–1566 рр. у Пійлі нараховувалося 30 дворів, населення становило 150–160 осіб. У податковому реєстрі 1578 р. в селі фіксується піп — отже, вже тоді була церква[3]. Місцеві селяни торгували у місті продуктами харчування, продавали рідкісний червоний дуб з лісу неподалік та випалювали поташ. За часів Хмельниччини у Калуші спалахнуло повстання за активної участі пійлян[4], яке очолив Іван Грабівський. У повстанні у жовтні-листопаді 1648 року брало участь до 5 тисяч людей, пізніше повстанці об'єднались з армією Семена Височана.

У 1670 році повсталі жителі села напали на католицький монастир у Голині. Протягом 1672–1676 ця місцевість не раз ставала полем битв турецько-татарської орди з поляками.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

В 1914 р. почалася Перша світова війна. Село поперемінно захоплювали то росіяни, то австрійці. У травні 1919 року Галичину окупувала Польща.

Список жителів Пійла, які брали участь в Першій світовій війні:

  • Bolechowski Josef — 1873 р. нар.
  • Bojczuk Jaremko — 1888 р. нар.
  • Chomicky Cyril
  • Druk Barnabas — 1887 р. нар.
  • Druk Nicolaus — 1888 р. нар.
  • Dmytrow Elias — 1881 р. нар.
  • Fedorów Josef — 1893 р. нар.
  • Ficak Demetr — 1889 р. нар.
  • Ficak Michael — 1888 р. нар.
  • Ficak Michael — 1888 р. нар.
  • Ficak Johann — 1894 р. нар.
  • Hladeński Sydor — 1893 р. нар.
  • Hnatov Nikolaj — 1873 р. нар.
  • Jasinski Thadeus — 1892 р. нар.
  • Jurkow Wasil — 1890 р. нар.
  • Kaschubiuski Wasyl — 1884 р. нар.
  • Kierkosz Konrad
  • Kierkosz Johann — 1894 р. нар.
  • Kochan Onufer — 1890 р. нар.
  • Kochan Konstantin — 1889 р. нар.
  • Kochan Wasyl — 1896 р. нар.
  • Kochan Anton — 1880 р. нар.
  • Kochan Demeter — 1895 р. нар.
  • Kochan Stefan — 1882 р. нар.
  • Kyrkosz Filemon — 1883 р. нар.
  • Kłosiewicz Dionisius — 1889 р. нар.
  • Lazoryszyn Dmytro — 1895 р. нар.
  • Lesanyk Stanislaus — 1879 р. нар.
  • Lesanyk Basil — 1894 р. нар.
  • Łubka Michael — 1897 р. нар.
  • Marczuk Michael — 1893 р. нар.
  • Melnyk Stefan — 1888 р. нар.
  • Melnyk Stefan — 1888 р. нар.
  • Melnyk Archip — 1888 р. нар.
  • Melnyk Konstantin — 1894 р. нар.
  • Mikulak Nikolaus — 1893 р. нар.
  • Mikulak Basil — 1885 р. нар.
  • Mikulak Alexander — 1890 р. нар.
  • Misura Ignatz — 1878 р. нар.
  • Niklyn Stefan — 1885 р. нар.
  • Parcej Konrad — 1886 р. нар.
  • Parcej Michael — 1872 р. нар.
  • Parcej Peter — 1888 р. нар.
  • Romanowitz Vasilj — 1891 р. нар.
  • Sawków Josef — 1882 р. нар.
  • Sawków Michael — 1889 р. нар.
  • Sawczuk Wasyl — 1877 р. нар.
  • Semanyszyn Johann — 1890 р. нар.
  • Stasiuk Basil — 1883 р. нар.
  • Stasiuk Zacharia — 1891 р. нар.
  • Stasiuk Michael — 1888 р. нар.
  • Stasiw Basil — 1883 р. нар.
  • Tkacz Cyril — 1887 р. нар.
  • Turłej Johann — 1883 р. нар.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У 1939 році в селі проживало 1620 мешканців (1570 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 10 поляків і 10 євреїв)[5].

У 1939 р. Галичину захопив СРСР, у 1941 — Німеччина, у 1944 — знову СРСР. У боях 1944 року загинуло 3 пійлян, загалом у ІІ світовій війні полягло 28 вихідців з Пійла. Жителі села взяла активну участь у русі опору окупантам, воюючи в УПА, підтримуючи підпілля ОУН та жертвуючи своєю волею і життям. Їхні родини окупанти виселили в Сибір. В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, в Пійлі — з 30 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші).

Список жителів Пійла, які брали участь в Другій світовій війні:

  • Болеховський Василь Васильович — 1912 р. нар.
  • Болеховський Філіп Захарович — 1907 р. нар.
  • Брит Василь Іванович — 1926 р. нар.
  • Булавинець Іван Федорович — 1905 р. нар.
  • Грицак Василь Іванович — 1923 р. нар.
  • Грицак Микола Іванович — 1926 р. нар.
  • Дзюбинський Микола Фомович — 1922 р. нар.
  • Дідик Микола Кіндратович — 1926 р. нар.
  • Дідик Олексій — 1919 р. нар.
  • Дідик Олександр Степанович — 1919 р. нар.
  • Дмитрів Іван Кирилович — 1911 р. нар.
  • Івасів Діонісій Фомович — 1915 р. нар.
  • Керкуш Корнил Іванович — 1920 р. нар.
  • Керкуш Микола Іванович — 1923 р. нар.
  • Керкуш Петро Кирилович — 1916 р. нар.
  • Кіндрат Михайло Дмитрович — 1918 р. нар.
  • Кобльовський Василь Іванович — 1922 р. нар.
  • Кохан Павло Микитович — 1922 р. нар.
  • Кохан Петро Михайлович — 1912 р. нар.
  • Кохан Семен Михайлович — 1918 р. нар.
  • Кучера Василь Максимович — 1914 р. нар.
  • Кучера Кирило Кирилович — 1925 р. нар.
  • Лазоришин Іван Миколайович — 1925 р. нар.
  • Лазоришин Іван Пилипович — 1907 р. нар.
  • Лисаник Андрій Іванович — 1912 р. нар.
  • Лисаник Олексій Євстахович — 1925 р. нар.
  • Лисаник Олексій Миколайович — 1901 р. нар.
  • Лисаник Олексій Михайлович — 1925 р. нар.
  • Лисаник Яків Гаврилович — 1911 р. нар.
  • Луцак Іван Михайлович — 1923 р. нар.
  • Маркевич Василь Андрійович — 1911 р. нар.
  • Микуляк Василь Іванович — 1924 р. нар.
  • Микуляк Іван Петрович — 1926 р. нар.
  • Микуляк Іван Федорович — 1910 р. нар.
  • Микуляк Микола Корнилович — 1901 р. нар.
  • Микуляк Михайло Иванович — 1925 р. нар.
  • Николин Юрій Михайлович — 1922 р. нар.
  • Олексин Іван Степанович — 1925 р. нар.
  • Павлишин Данило Григорович — 1912 р. нар.
  • Панькович Іван Васильович — 1920 р. нар.
  • Парцей Андрій Матвійович — 1910 р. нар.
  • Парцей Іван Дмитрович — 1924 р. нар.
  • Парцей Іван Павлович — 1911 р. нар.
  • Парцей Олексій Миколайович — 20.03.1925 р. нар.
  • Парцей Олексій Романович — 1908 р. нар.
  • Парцей Семен Миколайович — 1918 р. нар.
  • Парцей Семен Миколайович — 1912 р. нар.
  • Перегуда Василь Іванович — 1911 р. нар.
  • Перегуда Йосиф Іванович — 1913 р. нар.
  • Пукіш Ігнатій Федорович — 1918 р. нар.
  • Романів Юрій Дмитрович — 1923 р. нар.
  • Савчук Андрій Михайлович — 1914 р. нар.
  • Савчук Анна Йосифівна — 1922 р. нар.
  • Савчук Іван Леонтійович — 1912 р. нар.
  • Савчук Іван Петрович — 1913 р. нар.
  • Савчук Олексій Іванович — 1923 р. нар.
  • Савчук Павло Васильович — 1919 р. нар.
  • Савчук Петро Йосифович — 1914 р. нар.
  • Семанишин Дмитрій Демидович — 1905 р. нар.
  • Семанишин Микола Васильович — 1919 р. нар.
  • Семенишин Олександр (Олексій) Васильович — 1914 р. нар.
  • Семанишин Петро Васильович — 1920 р. нар.
  • Семанишин Степан Степанович — 1908 р. нар.
  • Сеник Діонісій Якович — 1921 р. нар.
  • Смаржевский Петро Олександрович — 1922 р. нар.
  • Стасюк Василь Йосафатович — 1910 р. нар.
  • Стасюк Василь Павлович — 1914 р. нар.
  • Стасюк Іван Васильович — 1911 р. нар.
  • Стасюк Микола Федорович — 1908 р. нар.
  • Стасюк Степан Павлович — 1906 р. нар.
  • Стасюк Текля Федорівна — 1919 р. нар.
  • Струтинський Іван Васильович — 1910 р. нар.
  • Струтинський Мартин Демидович — 1905 р. нар.
  • Ткач Іван Дмитрович — 25.11.1917 р. нар.
  • Ткач Микола Кирилович — 17.12.1918 р. нар.
  • Турлей Кіндрат Іванович — 1924 р. нар.
  • Турлей Михайло Костянтинович — 1911 р. нар.
  • Фіцак Василь Іванович — 1923 р. нар.
  • Фіцак Іван Михайлович — 1921 р. нар.
  • Чоловський Емільян Кирилович — 1919 р. нар.
  • Шелест Василь Петрович — 1910 р. нар.
  • Шинкар Василь Григорович — 1925 р. нар.
  • Юрків Микита Павлович (Іванович) — 1914 р. нар.
Закинута шахта

Колись на теренах села була цегельня, а тепер — штольня копальні, яка так і не була введена в дію[6].

Навесні 1948 року створено колгосп «Більшовик». 5 грудня 1949 року був убитий голова колгоспу Турлей А. К.

Будівництво в селі міні-ГЕС потужністю 156 кВт, прийняте спільним рішенням райвиконкому і РК КПУ № 648 29 грудня 1951 р., не було виконане.

У 1956 р. ліквідовано в селі неписьменність і малописьменність. Із двокласової (шестирічне навчання вели два вчителі) школи організували початкову 4-класну школу, потім семирічну і восьмирічну.

З 1998 р. почалася газифікація села, головою сільської ради на той час був Михайло Савчук. Закінчила газифікацію села Наталія Савчук, котра була обрана головою у 2002 році.

В 2012 році в селі народилося 20 діток, померло 37 людей. Найбільше у селі Стасюків та Лисаників.

У 2018 р. встановлено освітлення вулиць.[7]

Пам’ятники[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник жителям села, які загинули у ІІ св. війні поставлено в 1970-х роках.
  • Символічна могила Січовим стрільцям, зруйнована у 1939 р., була поновлена 16 лютого 1990 р.

Релігія[ред. | ред. код]

Церква святого мученика Дмитрія вперше згадується 1684 року про сплату 10 злотих катедратика (столового податку)[8]. Також згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року, як і друга пійлянська церква — церква Введення Матері Божої в Храм.

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камʼянецької єпархії 1740—1755 рр. церква Введення Матері Божої в Храм описується як дерев'яна, збудована коштом парохіян у 1703 році, парох — Ян Хохонович, висвячений у 1729 році, 25 парохіян-господарів. Церква святого мученика Дмитрія, — дерев'яна, споруджена в 1722 році коштом пароха Гаврила Зигодського (Вигодського?), висвяченого в 1715 році, 26 парохіян-господарів.

200-річна церква Введення в Храм Пр. Богородиці 1768 р.jpg
200-річна церква Введення в Храм Пр. Богородиці 1768

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у пійлівській церкві 5 давніх дзвонів діаметром 86, 60, 54, 38, 35, вагою 377, 104, 63, 21, 16 кг, виготовлених у 1880, 1745, 1704, 1745, 1746 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[9] У селі є три храми Господні — греко-католицький, православний Київського патріархату та православний автокефальний. У 1964 р. спалили 200-річну церкву Введення в Храм Пр. Богородиці 1768 р. побудови. На щастя, залишився храм православної громади, який почали будувати у грудні 1933 р. Однак уже 16 жовтня 1965 року громада села самочинно збудувала церкву — доносили у «відповідні» органи[10].

У 1995 р. споруджено греко-католицьку церкву Введення Матері Божої в Храм.[11]

У 2011—2018 р. побудовано храм св. ап. Петра і Павла УАПЦ (тепер — ПЦУ). Настоятель митр. прот. Василь Малярчук.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • Народний дім
  • Бібліотека
  • ФАП[12]
  • Відділення зв'язку
  • Школа I-III ступенів[13] на 430 місць
  • 561 двір, 2118 мешканців.

Село поділяється на частини: «Долішній», «Горішній» кути, «Будова» та «Колгосп».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Працювали[ред. | ред. код]

  • Василь Кульчицький — фундатор і священик уніатськоï церкви (первісно дерев'янoï) в с. Пійло

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі є вулиці[15]:

  • Івана Франка
  • Ковпака
  • Кохана
  • Лесі Українки
  • Львівська
  • Михайла Грушевського
  • Новобудова
  • Семанишина
  • Січових Стрільців
  • Тараса Шевченка
  • Чорновола

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.372, №3778 (лат.)
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — s. 90. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 18 грудня 2017. 
  4. Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 167-168, 176-177, 214, 219, 237-238, 241-242 – Львів, НТШ, 1898. – 412 с.
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
  6. Дігери спустилися в аварійну шахту поблизу Пійла і оприлюднили фантастичні світлини. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017. 
  7. 8 кілометрів ліхтарів. У Пійлі та Довгому-Калуському зробили освітлення. ФОТО. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 17 січня 2018. 
  8. Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том XXXX: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
  9. Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 26 вересня 2019. 
  10. Інститут історії України, 15 жовтня. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 15 жовтня 2013. 
  11. Митрополит Володимир освятив новозбудований храм у селі Пійло. ФОТО. — «Вікна», 2019.10.15. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019. 
  12. Сільські медзаклади в Мислові і Пійлі зазнали якісних змін
  13. Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014. 
  14. Священик, якого любило село. 
  15. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 26 червня 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]