Пій XI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пій ХІ
(Pius PP. XI)
Papst Pius XI. 1JS.jpg
Pio Undicesimo.svg
Папа Римський
6 лютого 1922 — 10 лютого 1939
Девіз: Pax Christi in regno Christi
Попередник: Бенедикт XV
Наступник: Пій ХІІ
Народження: 31 травня 1857
Дезіо, Італія
Дезіо, Провінція Монца і Бріанца, Ломбардія, Ломбардо-Венеціанське королівство, Австрійська імперія[1]
Смерть: 10 лютого 1939(1939-02-10)[2][1][3] (81 рік)
Ватикан


гострий інфаркт міокарда

Віросповідання: Римо-католицька церква
Інтронізація 12 лютого 1922


У миру Амброджо Даміано Акілле Ратті
Нагороди
Орден Білого Орла
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Пій XI (світське ім'я — Акілле Ратті; 31 травня 185710 лютого 1939) — 259-й Папа Римський (19221939).

Життя і діяльність Папи Пія ХІ.

12.02.1939

Діло

Пій XІ прийшов на світ як Ахиль Ратті 31. V. 1857. р. у льомбардському містечку Ідезіо. Його батько був директором фабрики. Студії покінчив він у Міляні та в Римі, де дістав ступінь доктора богословія, фільософії та канонічного права. 1882 р. обняв Ахиль Ратті першу душпастирську посаду у Барні, опісля був префектом великої семинарії.

Покійний папа працював науково, зокрема над латинською палєоґрафією, і оголосив чимало праць з тієї ділянки. 1912 р. став він віце-префектом ватиканської бібліотеки.

1918 р. виїхав Ахиль Ратті у дипльоматичній місії до Польщі, де став 1919. р. нунцієм, діставши титул архиєпископа Лєпанту. 1921. р. дістав він кардинальський капелюх та став архиєпископом Міляна. 6 лютого 1922 р. конклаве вибрало його папою.

***

12. лютого було б минуло 17 літ від часу, як вступив на престіл св. Отець Пій XI. Вибрано його папою дня 6. лютого 1922. р., після смерти Венедикта XV. Пій XI. особливо старався привернути єдність Церков і навернути якнайбільше поган, щоб знову розбудити серед усіх народів христіянського духа покликав до життя Католицьку Акцію, себто співпрацю світських в духовенством. На перший плян його правління вибивалася орґанізація місій. В Азії є вже 2.265 семинарів, в Африці 420, на островах Океанії 24, в Америці 123.

Папа Пій XІ. був теж оборонцем одної ідеї, яку підняв за своїм великим попередником Львом ХІІІ. — соціяльної рівности. Він поборював противенство кляс і проголошував принцип, що треба оперти взаємини робітників і працедавців на основі любови ближнього. Він привернув мирне співжиття між Апостольською Столицею та італійським королівством, яке минулого століття заняло церковну державу. Тепер на її місце є т. зв. Ватиканське Місто — і від тепер папа перестав бути добровільним "вязнем Ватикану". Пій XІ. виступав проти переслідувань христіян у Мексику, Еспанії та Совітах.

Папа Пій XІ. від десяти років поруч своєї духовної влади, був також світським володарем церковної держави. Був він в Европі єдиним володарем абсолютним, що управляв сам без ніякого законодатного тіла. Сьогодні має Ватикан свою власну валюту, власні марки, власний залізничий двірець і радіовисильню.

о. Степан Ковалів.

1938 дописи

Біографія[ред.ред. код]

Був префектом Ватиканської бібліотеки.

1918 — посланий представником (апостольський візитатор) Ватикану у Росію (куди не був допущений), Польщу і Балтію.

З травня 1919 — папський нунцій у Варшаві. Засуджував утиски Української Греко-Католицької Церкви польською владою після окупації Галичини Польщею.

Після 1922, будучи обраний Папою, активно виступав проти тоталітарних режимів у Німеччині та СРСР; засуджував переслідування церкви нацистами та проповідування расистської ідеології (енцикліка Mit brenender Sorge; 1937), виступав проти комуністичної ідеології та нищення релігійного життя в СРСР (енцикліка Divini Redemptoris; 1937).

1925 — уклав конкордат з урядом Другої Речі Посполитої, який, зокрема, упорядкував правове становище УГКЦ у Польщі.

1931 — збудував будинок Колегії св. Йосафата у Римі.

1931 — дозволив поширення діяльності чину василіан на Угорщину та Румунію.

1935 — створив кодифікаційні комісії для врегулювання східного канонічного права.

1938 - відкрито виступив проти проголошеного Мусоліні курсу на запровадження в Італії расистської політики [4].

1938 - з прихильністю поставився до виникнення автономної Карпатської України та призначив для неї апостольським адміністратором Діонісія Нарадія.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]