Пікалов Володимир Карпович
Пікалов Володимир Карпович | |
---|---|
рос. Пикалов Владимир Карпович | |
Народження | 15 вересня 1924 Армавір, Південно-Східна область, СРСР |
Смерть | 29 березня 2003 (78 років) Москва, Росія |
Поховання | Нове Донське кладовище |
Національність | росіянин |
Країна | Росія |
Приналежність | СРСР |
Рід військ | хімічні війська |
Освіта | Військова академія Генерального штабу |
Роки служби | 1941—1992 |
Звання | Генерал-полковник |
Командування | Начальник хімічних військ МО СРСР (1969—1989) |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Пікалов Володимир Карпович у Вікісховищі |
Пікалов Володимир Карпович (рос. Пикалов Владимир Карпович; нар. 15 вересня 1924[1], Армавір, Південно-Східна область, РРФСР — пом. 29 березня 2003, Москва, Росія) — радянський воєначальник, організатор і керівник хімічних військ, начальник хімічних військ Міністерства оборони СРСР (1969–1989). Учасник німецько-радянської війни та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Герой Радянського Союзу (1986).[1] Генерал-полковник технічних військ.
Народився 15 вересня 1924 року в Армавірі (нині Краснодарський край) в сім'ї службовця. З 1931 року по травень 1941 року навчався в середній школі № 7 Кисловодська. Батько — Пікалов Карп Іванович, помер в 1974 році, похований в Армавірі. Мати — Пікалова Марія Максимівна, померла в 1973 році, похована в Москві.
До війни встиг закінчити 9 класів школи. У Червоній Армії з травня 1941 року. У травні 1941 року вступив в 1-ше Ростовське артилерійське училище, яке закінчив з прискореним курсу в лютому 1942 року. Учасник німецько-радянської війни. Воював у військах Західного, Донського, Сталінградського, Степового і 2-го Білоруського фронтів, брав участь у звільненні міст Курськ, Мінськ, Познань, брав участь у штурмі Берліна. Тричі поранений. Воював в артилерії на посадах командира взводу, командира батареї, помічника начальника штабу артилерійської дивізії з розвідки, ад'ютанта старшого артилерійського дивізіону, офіцера розвідки полку.
У серпні 1945 року вступив до Вищої академії хімічного захисту імені К. Є. Ворошилова, яку закінчив в 1952 році з дипломом військового інженера-хіміка. Служив начальником хімічної служби дивізії, старшим офіцером, заступником і начальником хімічних військ військового округу, заступником начальника військової академії з навчальної та наукової роботи. Член ВКП (б) з 1949 року.[1]
У період з серпня 1966 по червень 1968 роки навчався у Військовій академії Генерального штабу. З березня 1968 року по грудень 1988 року обіймав посаду начальника Хімічних військ МО СРСР.[2]
За декілька годин після аварії на ЧАЕС особисто здійснив об'їзд станції, висадивши водія на безпечній відстані.
Помер 29 березня 2003 року. Похований на Донському кладовищі.
- ↑ а б в Герои Советского Союза / Пред. ред коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. Любов — Яршук. — С. 268. — P. 863.
- ↑ В.Н. Малеев. Герои неизвестной войны. Память обретенная. — Москва : Куна, 2012. — С. 182—237. — P. 456. — ISBN 978-5-98547-061-1.
- Пикалов Владимир Карпович. 15.09.1924—29.2003. Герой Советского Союза [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Народились 15 вересня
- Народились 1924
- Померли 29 березня
- Померли 2003
- Поховані на Донському кладовищі
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Лауреати Державної премії СРСР
- Уродженці Армавіра (Росія)
- Померли в Москві
- Генерал-полковники (СРСР)
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Випускники Військової академії Генштабу
- Ліквідатори аварії на ЧАЕС
- Радянські артилеристи Другої світової війни
- Радянські винахідники