Пік Корженевської

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пік Корженевської
Пік Корженевської на заході сонця, вид з ребра Бородкіна (серпень 2006 року).
Пік Корженевської на заході сонця, вид з ребра Бородкіна (серпень 2006 року).

39°03′20″ пн. ш. 72°01′26″ сх. д. / 39.05556° пн. ш. 72.02389° сх. д. / 39.05556; 72.02389Координати: 39°03′20″ пн. ш. 72°01′26″ сх. д. / 39.05556° пн. ш. 72.02389° сх. д. / 39.05556; 72.02389
Країна Flag of Tajikistan.svg Таджикистан
Регіон Lakhsh Districtd
Гірський Бадахшан
Розташування Таджикистан Таджикистан
Система Памір, хребет Академії Наук
Тип гора і ультра-пік
Висота 7105 м
Висота відносна 1650 м
Ізоляція 11,6 км[1]
Перше сходження 22 серпня 1953, О. Угаров
Ідентифікатори і посилання
peakbagger.com 10495
GeoNames 1220092
Пік Корженевської. Карта розташування: Таджикистан
Пік Корженевської
Пік Корженевської
Пік Корженевської (Таджикистан)
CMNS: Пік Корженевської у Вікісховищі

Пік Корженевської — гора висотою 7105 м в північній частині хребта Академії в Таджикистані[2], за 13 км від піку Ісмаїла Самані (колишнього піку Комунізму). Є одним з п'яти семитисячників колишнього СРСР.

Пік був відкритий 23 серпня 1910 р. російським географом М. Л. Корженевським, який назвав його на честь своєї дружини, Євгенії Корженевської.

27 травня 2020 року Верховна Рада Республіки Таджикистан перейменував пік Корженевської в пік Озоді (Свобода) за проектом проведення Всесвітнього гірського фестивалю до 30-річчя Незалежності РТ. Ініціаторами перейменування виступили американський гірський фотограф Сергій Мельникофф і знаменитий український альпініст Геннадій Копійка. https://4sport.ua/news?id=33720

Перша спроба сходження — в 1936 р. альпіністами Олександром Джапарідзе і Миколою Гусаком. Перше сходження було здійснено 22 серпня 1953 р. групою, очолюваною А. Угаровим, по північному хребту від льодовика Корженевської.

Маршрути[ред. | ред. код]

На вершину прокладено 17 маршрутів: 14 (V к.с.) і 3 (VI к.с.).
Найскладнішим вважається маршрут Угарова по Північному хребту.
Багато складних маршрутів і на західному схилі.
Класичним маршрутом є маршрут Цетлін, що проходить по Південному хребту.

  • Пік Корженевської по Північному гребен., 5А (O. Угаров, 1953 рік)
  • Пік Корженевської по Північно-східному гребеню, 5А (Б. Сивцев, 1968 рік)
  • Пік Корженевської по Південному ребру (В. Цетлін, 1966 рік) — класика
  • Пік Корженевської за Східним гребеню, 5Б (В. Свириденко, 1976 рік)
  • Пік Корженевської за Східним ребру, 5Б (В. Божук, 1965 рік)
  • Пік Корженевської по Західній стіні, 5Б (А. Путінцев, 1975 рік)
  • Пік Корженевської по Південно-західному гребеню, 5Б (В. Маркєлов, 1984 рік)
  • Пік Корженевської по правій частині «трикутника» Західної стіни, 5Б (М. Петров, 1988 рік)
  • Пік Корженевської по Південному гребеню з льодовика Москвіна, 5Б (Б. Романов, 1961 рік)
  • Пік Корженевської по Південній стіні, 5Б (Л. Добровольський, 1966 рік)
  • Пік Корженевської по Південно-східному схилу, 5Б (П. Буданов, 1966 рік)
  • Пік Корженевської по Південно-східній стіні, 5Б (Д. Дангадзе, 1973 рік)
  • Пік Корженевської по Південно-східному гребеню, 5Б (Ю. Попенко, 1976 рік)
  • Пік Корженевської через перевал «6200» з льодовика Мушкетова, 5Б (О. Зайдлер, 1969 рік)
  • Пік Корженевської по лівій частині Західної стіни, 6А (І. Хацкевич, 1974 рік)
  • Пік Корженевської по центру Західної стіни, 6А (Л. Трощиненко, 1980 рік)
  • Пік Корженевської по центральному контрфорсу Західної стіни, 6А (А. Путінцев, 1980 рік)

Примітки[ред. | ред. код]