Пік Кінг (Юкон)
|
Пік Кінг англ. King Peak | ||||
 | ||||
|
60°34′59″ пн. ш. 140°39′14″ зх. д. / 60.58306° пн. ш. 140.65389° зх. д.Координати: 60°34′59″ пн. ш. 140°39′14″ зх. д. / 60.58306° пн. ш. 140.65389° зх. д. | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Канада,територія Юкон | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Північна Америка | |||
| Система | гори Святого Іллі (Кордильєри) | |||
| Тип | гора | |||
| Висота | 5173 м[1] | |||
| Висота відносна | 1073 м ↓ 4100 м[2] | |||
| Ізоляція | 4,3 км → Квін-Пік (5380 м)[1] | |||
| Список |
| |||
| Перше сходження | 6 червня 1952 (Кейт Гарт і Елтон Тейєр) | |||
  Пік Кінг Пік Кінг (Канада) | ||||
 Пік Кінг Пік Кінг (Аляска) | ||||
 | ||||
 Пік Кінг у Вікісховищі | ||||
Пік Кінг (англ. King Peak) — гора в Північній Америці у горах Святого Іллі, висотою — 5173 метри. Розташована на південному заході території Юкон, у Канаді, поблизу з кордоном Аляски (США).
Географія[ред. | ред. код]
Масивна гора у формі трикутника, з кількома допоміжними вершинами (Західна, 4220 м, Східна, 4410 м та Південна, 4630 м), розташована у Південному гірському хребті, в західній частині гір Святого Іллі[3], що в північній частині Північноамериканських Кордильєр, за 20 км на схід від кордону штату Аляска (США) та території Юкону (Канада), більш як за 300 км на захід від столиці території Юкон — Вайтгорс, за 610 км на схід-південний-схід від найвищої гори США і Північної Америки — Деналі (6191 м) та за 14 км на захід від найвищої гори Канади — Лоґан (5959 м).
Абсолютна висота вершини 5173 метри над рівнем моря (9-та за висотою гора Північної Америки, 4-та — у Канаді та горах Святого Іллі). Відносна висота — 1073 м[2], з найвищим сідлом Кінг — 4100 м, між нею та батьківською вершиною; за іншими даними відносна висота становить — 1053 м, з висотою сідла, відповідно 4120 м[1]. Топографічна ізоляція вершини відносно найближчої вищої гори Квін-Пік (5380 м), одного з західних піків масиву Лоґан, становить 4,3 км.
Історія підкорення[ред. | ред. код]
Перший підйом на Пік Кінг був здійснений у 1952 році кількома студентами з Аляскинського університету. Рассел Алстон Пейдж, Кейт Гарт, Елтон Тейєр та Білл Етвуд піднялися до льодовика Огілвай біля підніжжя Кварцового хребта, де більшість їхніх речей і припасів було знесено у прірву штормовим вітром. 3 червня вони прибули до табору №2 на Західному хребті. Зачекавши два дні, коли ураган стих, Гарт і Тейєр вирушили на вершину, а Етвуд залишився у таборі через травму коліна. Після боротьби з кам'яними вежами (жандарми) та крижаними гребенями вони досягли вершини 6 червня[2][4].
Друге та третє сходження також були здійснені у 1952 році американською командою, яка також зробила перше сходження на гору Аугуста (4289 м). Підйом вівся з південної сторони Пік Кінг. Альпіністи пройшли шлях до Східного хребта, який іноді повертав на північ, щоб уникнути крутих схилів. Після двох невдалих спроб штурму 20 і 21 липня Піт Шенінг та Гібсон Рейнольдс зуміли обійти жандармів, які були розташовані на їхньому шляху, досягли вершини 23 липня. Наступного дня, 24 липня, Шенінг повернувся з Діком МакГовеном та Біллом Ніндорффом, здійснивши третє сходження[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в King Peak, Yukon Territory. Peakbagger.com[d], (англ.).
- ↑ а б в King Peak. bivouac.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 05-05-2018.
- ↑ Saint Elias Mountains. Peakbagger.com[d], (англ.).
- ↑ Scott, Chic, стор. 141-142
- ↑ Scott, Chic, стор. 142-143
Посилання[ред. | ред. код]
- King Peak, Yukon Territory. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 05-05-2018.
- King Peak [Архівовано 5 травня 2018 у Wayback Machine.]. Peakware.com (англ.)
- King Peak. Bivouac.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 05-05-2018.
- Scott, Chic (2000). Pushing the Limits: The Story of Canadian Mountaineering. Calgary, Alberta: Rocky Mountain Books. ISBN 0-921102-59-3.
|
Це незавершена стаття з географії Канади. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про гірську вершину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
