Панченко Пимен Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панченко Пимен Омелянович
Пімен Панчанка.jpg
Народився 10 (23) серпня 1917[1]
Ревель, Російська імперія[2]
Помер 2 квітня 1995(1995-04-02)[1] (77 років)
Мінськ, Білорусь
Поховання
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Belarus (1918, 1991–1995).svg Білорусь
Діяльність публіцист, літературознавець, перекладач, поет, літературний критик, журналіст
Alma mater Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка (1939)
Мова творів білоруська
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль Франциска Скорини
Державна премія СРСР Народний поет Білорусі

Пи́мен Па́нченко (біл. Пімен Емяльянавіч Панчанка; *23 серпня 1917, Ревель — †2 квітня 1995) — білоруський поет.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селянській сім'ї, що виїхала на заробітки в Прибалтику. 1920 року сім'я повернулася до Бегомлю. 1934 року закінчив педагогічні курси у Бобруйську. У 1934—1935 роках був завідувачем школи, у 1935—1936 роках — вчителем Козулецької школи, у 1938—1939 роках викладав мову та літературу в Кіровській середній школі Могильовської області. Водночас заочно вчився на філологічному факультеті Мінського викладацького інституту (закінчив 1939 року).

З вересня 1939 року до січня 1946 перебував у Червоній Армії: був кореспондентом, письменником у армійських та фронтових газетах. Брав участь в поході Червоної Армії в Західну Білорусь, в боях на Брянському, Західному, Калінінському, північно-Західному фронтах, у 1944—1945 роках перебув з частинами Червоної Армії в Ірані.

1946 року працював у редакціях часопису «Вожык», газети «Літаратура і мастацтва», був головним редактором часописів «Советская Отчизна» (тепер «Неман», 1954—1958), «Маладосць» (1958—1966), секретарем правління Спілки письменників БРСР (1966—1971). Як член делегації БРСР 1958 року брав часть в роботі XIII сесії Генеральної Асамблеї ООН. Його обирали депутатом Верховної Ради БРСР (1957—1967, 1971—1975), головою Республіканського комітету охорони миру. Член білоруського ПЕН-центру з 1989 року. Член Спілки письменників СРСР з 1989 року.

Панченка було нагороджено орденом Леніна, трьома орденами Червого прапора, двома — «Знак Пошани», Жовтневої Революції, Вітчизняної війни II ступеню, медалями. 1973 року йому надали звання Народного поета БРСР.

Помер 2 квітня 1995 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]