Піна (мінний загороджувач)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ORK Matwa minzag Pina.jpg
Польський мінний загороджувач SMG Matwa (майбутній радянський МЗ «Піна»), 1939 р.
Історія
Польща ПольщаСРСР СРСР
Назва: «Піна»
Прийнятий: 1931 р.
Потоплений: 26 серпня 1941 р.
Доля: затоплений, розібраний на брухт
Проект
Назва: мінний загороджувач
Будівники: портові майстерні м. Пінськ
Оператори: Польща ПольщаСРСР СРСР
Будівництво: кінець 1920-х років
У експлуатації: 1931-1941
Побудовано: 1
Втрачено: 1
Основні характеристики
Тип: мінний загороджувач
Водотоннажність: 140,0 т
Довжина: 35,0 м
Ширина: 6,0 м
Осадка: 0,7 м
Двигуни: 1 дизельний двигун «Glennifer» 120 к.с.
Швидкість: 13 км/год
Екіпаж: 20 осіб
Озброєння:
Бронювання: відсутнє[1]

«Піна» (колишній польський мінний загороджувач ORK Matwa) — річковий мінний загороджувач, облаштований у 1931 році з самохідної баржи, приймав участь у Другій світовій війні.

Історія служби[ред. | ред. код]

Самохідну баржу побудовано наприкінці 1920-х років в портових майстернях Marynarka Wojenna у місті Пінськ. У квітні 1931 року судно включили до складу Річкової флотилії ВМС Польщі у якості мінно-хімічного судна під назвою «Монтва» (пол. SMG «Matwa»)[1].

Після вступу Червоної Армії у Західну Білорусь корабель наказом відправлено 13 вересня 1939 року на річку Горинь. З наближенням Червоної Армії екіпаж затопив власний корабель на річці Прип'ять 18 вересня того ж року[1].

Досить швидко, вже 25 — 30 вересня, радянські водолази знайшли та підняли затоплений корабель. Згодом його відправили на буксирі до Києва. Вперше мінний загороджувач «Піна» Пінської військової флотилії згадано у радянських документах 17 липня 1940 року. Його зенітне озброєння було значно посилене: з 1940 року «Піна» мала чотири 4-ствольні кулеметні установки. Крім того, корабель отримав одну 45-мм гармату. Станом на 1 грудня 1940 року він все ще знаходився на ремонті та переоблаштуванні[1].

На момент початку німецько-радянської війни «Піна» знаходилася у Пінську, його командиром було призначено лейтенанта Кукуя О. Я. Вже о 9 годині 22 червня 1941 року мінний загороджувач разом з групою моніторів вийшов за наказом до містечка Кобринь, що на Берестейщині. Через півгодини після виходу на бойове завдання група німецьких літаків Bf 110 обстріляла корабель. Мінний загороджувач пошкоджень не зазнав, але його повернули назад до Пінська[1].

11 липня «Піну» включено до складу Прип'ятського загону річкових кораблів Пінської військової флотилії (ПВФ), адже тільки на цій річці теоретично могли з'явитися ворожі військові кораблі та судна[1].

Ввечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії, посилені самохідними установками StuG III, розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу[2] 37-ї армії Південно-Західного фронту, що відступали за наказом, захопили міст через Дніпро біля села Окунінове[3] та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра[4]. Таким чином кораблі флотилії, що діяли на річці Прип'ять, серед них і «Піна», були відрізані від Києва, де знаходився штаб ПВФ.

У ніч на 26 серпня мінний загороджувач «Піна» разом з іншими кораблями пішов на прорив з півночі у Київ, минаючи німецький плацдарм біля Окунінового. Але він не зміг пройти повз німецькі позиції та вимушений був повернути назад і стати на стоянку біля села Домантове[5]. Вранці 26 серпня корабель загорівся та невдовзі затонув під час артилерійського бою з німцями, що вийшли до правого берега Дніпра. Серед екіпажу корабля загинув від дружнього вогню лише один червонофлотець. Решта екіпажу корабля перейшла на берег, де зайняла оборону. 31 серпня «Піну» виключено із списків кораблів ВМФ за наказом командувача флотом[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2
  • ЭПРОН. Сборник статей по судоподъему, водолазному и аварийно-спасательному делу. Выпуск ХХVIII, стр. 20, рис, 15. 1940 г.
  • Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385
  • Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.6: Дадаізм — Застава, відповідальний: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.:БелЭн, 1998, том 6-й. 576 сторінок, ISBN 985-11-0106-0

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» - Львов: Лига-Пресс, 2009 - 384 с. - ISBN: 978-966-397-118-2
  2. 27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпуса були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командувач корпусу Артеменко П. Д. залишився на фронті поблизу міста Остер.
  3. Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти річки Тетерів
  4. А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
  5. Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на правому березі Дніпра 10 км вище дельти р. Тетерів)