Пінон двобарвний
| Пінон двобарвний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ducula bicolor (Scopoli, 1786) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пі́нон двобарвний[2] (Ducula bicolor) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає в Південно-Східній Азії[4][5].
.jpg)
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 39-45 см, розмах крил 45 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно біле, крила і хвіст на кінці чорні. Дзьоб і лапи сизі, очі темно-карі.
Таксономія[ред. | ред. код]
Таксономія двобарвного пінона є невизначеною. Деякі дослідники вважають білих, австралійських і кремовоперих пінонів конспецифічними з двобарвним піноном. Деякі дослідники виділяють популяції Молуккських островів у окремий підвид Ducula bicolor melanura.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Двобарвні пінони мешкають на Андаманських і Нікобарських островах, на островах Мьєй[en] та на інших дрібних островах Андаманського моря, на Малайському півострові, на півдні Індокитаю, на Великих і Малих Зондських островах, на Молуккських островах, на островах Філіппінського архіпелагу, на островах Ару та на півострові Чендравасіх на Новій Гвінеї. Вони живуть в мангрових лісах, в прибережних вологих і заболочених тропічних лісах, на плантаціях, рідко трапляються далеко від моря. Живляться плодами. Ведуть кочовий спосіб життя, долають простори морів в пошуках сезонних плодів. Гніздяться на кокосових пальмах, що ростуть на дрібних скелястих острівцях або в мангрових заростях. Відіграють значну роль у поширенні деяких видів рослин.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula bicolor.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Kennedy, Robert (21 вересня 2000). A Guide to the Birds of the Philippines. OUP Oxford. ISBN 9780198546689.
- ↑ Coates, B. J., & K. D. Bishop (1997). A Guide to the Birds of Wallacea. Dove Publications Pty. Ltd. ISBN 0-9590257-3-1
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |