Пінон строкатохвостий
| Пінон строкатохвостий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ducula finschii (Ramsay, 1882) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пі́нон строкатохвостий[2] (Ducula finschii) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Папуа Нової Гвінеї. Вид названий на честь німецького етнографа, орнітолога і мандрівника Отто Фінша[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 36 см. Голова, потилиця, шия, спина і верхня частина груде світло-сизий, у самців обличчя і груди мають рожевуватий відтінок. Верхня частина тіла бронзово-зелена, надхвістя і покривні пера крил смарагдово-зелені, махові і стернові пера синювато-чорні. У самців на хвості є широка білувата смуга, у самиць вона сірувата. На кінці хвоста є вузька зелена смуга. Райдужки червонуваті, дзьоб темно-сірий, лапи червоні. Навколо очей білі кільця.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Строкатохвості пінони мешкають на островах архіпелагу Бісмарка, зокрема на островах Нова Британія, Нова Ірландія, Новий Гановер[en], Умбой[en] і Ватом[en]. Вони живуть у верхньому і середньому ярусах вологих рівнинних і гірських тропічних лісів, на висоті до 1500 м над рівнем моря, переважно на висоті від 200 до 900 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція строкатохвостих пінонів становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula finschii.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 травня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 159. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |