Пінон тонганський
| Пінон тонганський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ducula pacifica (Gmelin, 1789)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пі́нон тонганський[3] (Ducula pacifica) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкають на островах Меланезії і Полінезії.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 36-43 см, вага 370-420 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Восковиця помітно збільшена, чорна, пір'я біля основи дзьоба кремово-жовте, обличчя, лоб і тім'я темно-сірі. Шия темно-сіра, спина, плечі і крила темно-оливково-зелені, блискучі. Махові пера більш темні, менш блискучі, стернові пера темні, мають блакитнуватий відтінок, края і кінчики стернових пер мають зелений відблиск. Підборіддя кремово-жовте, скроні і горло темно-сірі. Груди бордові, живіт бордовий або рудувато-коричневий. Боки і стегна темно-сірі, іноді рудувато-коричневі. Нижні покривні пера хвоста каштаново-коричневі. Нижні покривні пера крил чорнуваті. Райдужки червоні або темно-карі, навколо очей вузькі сірі кільця. Дзьоб чорний, лапи яскраво-оранжево-червоні[4].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[5]
- D. p. sejuncta Amadon, 1943[6] — острівці на північ від Нової Гвінеї, північні острови архіпелагу Бісмарка (Західні острови[en], острови святого Маттія[en]), острови Грін;
- D. p. pacifica (Gmelin, JF, 1789) — архіпелаг Луїзіада, Соломонові острови, Фіджі, Тонга, Волліс і Футуна, Тувалу, Вануату, Кірибаті, Нова Каледонія, острови Кука, Самоа, Токелау і Ніуе.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сірошиї пінони мешкають у Папуа Новій Гвінеї, на Соломонових Островах, Фіджі, Тонзі, Тувалу, Вануату, Кірибаті, Самоа, Американському Самоа, на Новій Каледонії, Ніуе, Токелау, Островах Кука та на островах Волліс і Футуна[7]. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, у вологих і сухих чагарникових заростях, на кокосових плантаціях і в садах. Зустрічаються поодинці або парами, іноді зграями до 50 птахів, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться плодами, відіграючи важливу роль у поширені деяких видів рослин[8]. Ведуть кочовий спосіб жиитя, долають простори Тихого океану в пошуках сезонних плодів. Тонганські пінони є традиційним об'єктом полювання для багатьох корінних мешканців Океанії.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників. популяція сірошиїх пінонів становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища і полювання. Підвид D. c. nigrorumЮ, імовірно, вимер.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula pacifica.
- ↑ Systema Naturae. T. 1, pt. 2. 1789, s. 777.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ David Gibbs: Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World. A&C Black, 2010, ss. 538–541. ISBN 9781408135563.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 травня 2022.
- ↑ Dean Amadon. Birds collected during the Whitney South Sea Expedition. 52, Notes on some non-passerine genera. 3.. „American Museum novitates”. 1237. S. 9.
- ↑ David W. Steadman: Extinction and Biogeography of Tropical Pacific Birds. University of Chicago Press, 2006, s. 340. ISBN 9780226771427.
- ↑ Kim R. McConkey, Hayley J. Meehan & Donald R. Drake. Seed dispersal by Pacific Pigeons (Ducula pacifica) in Tonga, Western Polynesia. „Emu”. 104, ss. 369–376, 2004.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Голубові
- Птахи, описані 1789
- Птахи Папуа Нової Гвінеї
- Птахи Соломонових островів
- Птахи Фіджі
- Птахи Тонги
- Фауна Тувалу
- Птахи Вануату
- Фауна Кірибаті
- Птахи Самоа
- Фауна Американського Самоа
- Птахи Нової Каледонії
- Фауна Ніуе
- Фауна Островів Кука
- Токелау
- Природа Воллісу і Футуни