Пінтуріккйо
| Пінтуріккйо | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Bernardino di Betto di Biagio | ||||
 | ||||
|
Автопортрет, каплиця Бальоні у Спелло. 1497—1500 рр | ||||
| При народженні | Bernardino di Betto di Biagio | |||
| Народження |
1454 Перуджа | |||
| Смерть | 11 грудня 1513 | |||
| Сієна | ||||
| Національність | італієць | |||
| Країна | Італія | |||
| Релігія | католицтво | |||
| Діяльність | художник, ілюстратор рукописів | |||
| Напрямок | Відродження | |||
| Вплив | П'єтро Перуджіно, П'єро делла Франческа, Рафаель Санті | |||
| Вчитель | П'єтро Перуджіно | |||
| Твори | релігійні картини, фрески, мозаїки, портрети | |||
|
| ||||
 Пінтуріккйо у Вікісховищі | ||||
Пінтурі́ккйо (італ. Pinturicchio; італ. Bernardino di Betto di Biagio, 1454, Перуджа — 11 грудня 1513, Сієна) — італійський живописець. Представник умбрійської школи кватроченто. Робив також декоративні стінописи та мозаїки.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ранні роки та навчання[ред. | ред. код]
Народився в місті Перуджа. Син Бенедетто ді Б'яджо. Пінтуріккйо — прізвисько, бо художник був дуже малим на зріст. Це прізвисько він зробив своїм підписом.
Навчався у Фйоренцо ді Лоренцо, разом з Рафаелем — у Перуджіно, якому допомагав при створенні фресок Сікстинської капели Ватикану (1481—1482), а за деякими даними — ще й у Бенедетто Капоралі, творця палацу кардинала Пассеріні, згодом розписаного Сіньйореллі. Імовірно, зазнав впливу і Бенедетто Бонфільї, вчителя Перуджіно.
Близькість до художніх манер Перуджіно та Рафаеля доводять деякі твори самого Пінтуріккйо, серед них фреска «Смерть св. Бернардіно», архітектурне тло якої має багато спільного з архітектурними спорудами Перуджіно на фресках у Ватикані.
У зрілому періоді[ред. | ред. код]
Працював у багатьох містах Італії — Перуджі, Римі, Орв'єто, Сполето, Сієні. Найвідоміші розписи — у церкві Санта Марія дель Пополо, Апартаментів Борджіа і Сієнському соборі (бібліотека Пікколоміні). На його фресках часто з'являються «гротески» (елементи рослинного та архітектурного орнаменту). З його полотен виділяється «Портрет хлопчика», що зберігається у Дрезденській галереї.
Джорджо Вазарі досить негативно відгукується про Пінтуріккйо, вважаючи його славу недостатньо заслуженою. Крім того, біограф дорікає художнику в зайвому прагненні догодити замовникам.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Фрески в Сієнському соборі з життя папи Пія II
- Вівтар і фрески в Санта Марія дель Пополо
- Фрески в Апартаментах Борджіа (1492 — 1496
- Фрески у фонтанному залі в Палаццо Колонна в Римі
- Фрески в каплиці єпископа Еролі в Санта Марія делль Ассунта в Сполето
Галерея[ред. | ред. код]
Портрети[ред. | ред. код]
-
«Портрет невідомого хлопчика»
-
«Автопортрет»
-
«Портрет невідомого»
Релігійні твори[ред. | ред. код]
-
Проповідь Іоанна Хрестителя, 1504 р. Сієна, катедральний собор
-
Поклоніння немовляті Христу
-
Св. Єронім в пустелі
Фрески[ред. | ред. код]
-
Фреска в Libreria Piccolomini в Сієні
-
Енеа Сільвіо Пікколоміні дарує імператору Фрідріху III його майбутню наречену Елеанору Португальську. Сієнський собор
-
Фреска в Сієнському соборі з життя папи Пія II
-
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пінтуріккйо |
