Пінчук Олег Степанович
| Пінчук Олег Степанович | |
|---|---|
| Народився |
15 червня 1960[1] (63 роки) Дрогобич, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Нагороди | |
Олег Степанович Пінчук (15 червня 1960, Дрогобич) — сучасний український скульптор, майстер бронзової скульптури та арт-інсталяцій. Народний художник України (з 2018). Член Національної спілки художників України з 1990[2].
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився 15 червня 1960 року в місті Дрогобич, Львівської обл., Україна. Навчався в студії образотворчого мистецтва Григорія Хусіда в Києві (1977—1982). Закінчив відділення скульптури Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури у 1988. Педагоги з фаху – В. Чепелик, В. Борисенко, І. Макогон, В. Сухенко, М. Вронський. Згодом удосконалював майстерністіь у Вищій школі образотворчого мистецтва (ESAV) у Женеві,(Швейцарії) (1993—1995 рр.) під керівництвом скульптора Мішеля Гірші.
Учасник багатьох виставок, серед яких: Cite Inrernationale des Arts (Франція), «Ukrainian Seasons» (Франція), Дні культури Києва в Тулузі (Франція), Kyiv Art Contemporary («Мистецький Арсенал», Україна), «Великий скульптурний салон» («Мистецький Арсенал», Україна). Також в: Kanagava Municipal Gallery (Японія), галереї «Arrte» (Нідерланди), галереї «Soret — II» (Швейцарія) та багатьох інших.
Роботи експонувалися і знаходяться в колекціях Віденського музею історії мистецтв, ювелірній фірмі Cartier в Женеві, Espace Pierre Cardin в Парижі, Ризькому музеї іноземних колекцій, Московському музеї сучасного мистецтва, Національному музеї історії України, Національному музеї «Київська картинна галерея», Одеському музеї західного і східного мистецтв, Національному музеї у Львові і т. д. Монументальні роботи знаходяться в історичних центрах європейських міст.
В 2016 році очолював «Центр сучасного мистецтва М17».
Персональні та групові виставки (вибірково)[ред. | ред. код]
1987 — Національна Експозиція в Центральному домі художника (Київ, Україна)
1994 — Cartier International SA (Женева, Швейцарія)
1996 — Баварський фонд HANNS SEIDEL (Мюнхен)
1997 — нагорода Міжнародного фестивалю мистецтв «Золотий Перетин» (Україна)
1999 — Espace Pierre Cardin (Париж, Франція)
2000 — Національний художній музей (Київ, Україна)
2000 — Одеський музей західного та східного мистецтва (Україна)
2000 — Муніципальна галерея Kanagava (Йокогама, Японія)
2001—2002 — CitO International des Arts (Париж, Франція)
2002 — Московський музей сучасного мистецтва (Москва, Росія)
2003 — Національний музей історії України (Київ, Україна)
2004 — Музей Богдана та Варвари Ханенків (Київ, Україна)
2004 — Музей зарубіжних колекцій (Рига, Латвія)
2005 — Музей культурної спадщини (Київ, Україна)
2007 — Одеський музей західного та східного мистецтва (Україна)
2007 — I Художній салон (Київ, Україна)
2008 — II Міжнародний художній салон (Київ, Україна)
2008 — Художній музей (Харків, Україна)
2009 — Донецький художній музей (Донецьк, Україна)
2010 — Art Kyiv Contemporary «Український дім», (Київ, Україна)
2011 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)
2011 — Ukrainian Seasons (Париж, Франція)
2012 — Київський міський музей, (Київ, Україна)
2013 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)
2014 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)
2015 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)
2017 —«Простір як дійство» Національний музей у Львові (Львів, Україна)
Серед шанувальників і колекціонерів Олега Пінчука: нобелівський лауреат з літератури Маріо Варгас Льоса, член Палати Лордів Великої Британії — Ширлі Вільямс, баронеса — Вільямс оф Кросбі, П'єр Карден, Мстислав Ростропович, брати Клички, Любов Хоба, та ін.
- Галерея робіт Олега Пінчука
Нагороди[ред. | ред. код]
- Нагорода «Золотий перетин» ІІ Міжнародного арт-фестивалю в Києві (1997);
- Премія ХХІ Міжнародного фестивалю Napoli Cultural Classic (2021), секція скульптури, Марильяно, Італія (2021).[4].
Використання скульптур[ред. | ред. код]
Зображення скульптур Олега Пінчука використовуються на годиннику швейцарської фірми BOVET.
Сім'я[ред. | ред. код]
Одружений. Виховує двох дітей.
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.ledelarge.fr/25018_artiste_PINCHUK_Oleg
- ↑ Пінчук О.С. на сайті КОНСХУ
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 188/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
- ↑ Maridi Vicedomini. Festival Napoli Cultural Classic a Marigliano. La Notizian commune.Spettacolo.15.10.2021
Посилання[ред. | ред. код]
- Архівний Офіційний сайт Олега Пінчука (укр.)
- У Флоренції встановили перший офіційний пам’ятник Шевченку в Італії
- Олег Пинчук: «За час до открытия памятника основателям Киево-Печерской лавры хмурое небо вдруг стало ясным, засияло солнце»» Факти. 29 травня 2014]
|
