Піовердини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Піоверди́ни — родина хімічних сполук, що відносяться до сідерофорів.

Піовердини належать до низькомолекулярних сполук небілкового і непорфіринового характеру, що здатні до високоспецифічного зв’язування іонів Fe(III). Є характерними для флуоресцентних видів бактерій роду Pseudomonas.

Характеристика піовердин[ред. | ред. код]

Піовердини — типова для флуоресцентних видів бактерій роду Pseudomonas група сідерофорів, що флуоресціює під дією ультрафіолетового випромінювання. Наявність піовердин надає колоніям бактерій характерний зелено-жовтий колір.

Частинки піовердин зв’язують іони Fe(III) в стехіометричному відношенні 1:1. Утворюванні комплекси мають константу стійкості комплексу 1032 М-1. Також піовердини можуть створювати комплекси з Alu, Gal, V і Cu.

Кожна частинка піовердини складається з трьох елементів:

  1. хромофор, похідна дігідроксихінолінової кислоти;
  2. боковий ланцюг, зазвичай дікарбоксилова кислота або її амід;
  3. пептидний ланцюг, амінокислотна секвенція якого визначає різницю в будові окремих частинок піовердин і складається з 6-12 амінокислотних залишок у формі L- і D-ізомерів, деякі з яких додатково модифіковані.

На даний момент відомо понад 50 частинок піовердину з різними секвенціями пептидного ланцюга.

Застосування піовердин[ред. | ред. код]

Бактерії роду Pseudomonas знайшли застосування в рослинництві в тому числі завдяки синтезу піовердину. По-перше, багато видів рослин можуть використовувати бактерійні комплекси піовердину-Fe(III). По-друге, успішно конкуруючи за залізо в середовищі, бактерії стримують розвиток фітопатогенних грибів.

Йдуть дослідження з використання піовердину в антибіотиковій терапії бактерійних інфекцій. Сідероміцини є ковалентними поєднаннями сідерофору з антибіотиком, які специфічно розпізнаються рецепторами зовнішньої мембрани. Це дозволяє значно підвищити біологічну активність антибіотику завдяки збільшенню його транспорту всередину патогенної бактерії.

Література[ред. | ред. код]

  • Urszula Jankiewicz. Charakterystyka i znaczenie piowerdyn bakterii z rodzaju Pseudomonas // Post. mikrobiol., 2009, T. 48, zeszyt 4, 243-254.
  • Mislin G. L., Schalk I.J. Siderophore-dependent iron uptake systems as gates for antibiotic Trojan horse strategies against Pseudomonas aeruginosa // Metallomics, 2004 Mar; 6 (3): 408-20
  • Nagata T., Oobo T., Aozasa O. Efficacy of a bacterial siderophore, pyoverdine, to supply iron to Solanum lycopersicum plants. // J. Biosci Bioeng. 2013 Jun; 115 (6): 686-90
  • Cornelis P., Hettiarachi S., Muunga X. et al. Disease-suppression by Pseudomonas in the Ciser-Fusarium system // Physiol. plant., 1990. Vol. 79, #2, pt.2. P.102.