Пірамідіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головний зал Каїрського музею, в якому виставлені чотири пірамідіони.
Відреставрований пірамідіон Червоної піраміди у Дахшурі сьогодні можна побачити біля самої піраміди.

Пірамідіон (англ. pyramidion, від грец. πυραμίδιον) — камінь пірамідальної форми, який встановлювався на верхівках єгипетських пірамід, мовою археологів — замковий камінь піраміди.[1] Давньоєгипетською мовою їх називали бенбенет,[2] що асоціювало піраміду як ціле — зі священним каменем бенбен.[1] У Старому царстві Єгипту пірамідіони зазвичай виготовлялися із діориту, граніту або якісного вапняку, які потім покривалися золотом або електрумом; а вже протягом Середнього царства і аж до кінця ери пірамідобудівництва — їх робили із граніту.[3] Пірамідіон «покривали сусальним золотом, щоб надати йому здатність відбивати сонячне проміння»; в епоху Середнього царства їх часто «розписували королівськими титулами та релігійними символами».[1]

Дуже мала кількість таких пірамідіонів дожила до нашого часу. А більшість з тих, яким це таки вдалося — виготовлені з полірованого чорного граніту, із інскрипцією імені власника піраміди. Комплект із чотирьох пірамідіонів — найбільша у світі колекція — знаходиться у головному залі єгипетського музею у Каїрі. До їх числа входить пірамідіон із так званої Чорної Піраміди Аменемхета ІІІ у Дахшурі.[4]:115

Сильно пошкоджена пірамідальна верхівка із білого турського вапняку, яка вважається створеною для Червоної Піраміди Снофру у Дахшурі, була відреставрована, і тепер виставлена на огляд просто неба, поблизу самої піраміди. Але цей пірамідіон становить певну загадку, оскільки кут його нахилу — стрімкіший, аніж кут нахилу споруди, для увінчування якої він, очевидно, був створений.

Приватні цегляні піраміди із пірамідіонами[ред. | ред. код]

Вапняковий пірамідіон із приватної гробниці (Єгипетський музей розенкрейцерів).

В епоху Нового царства деякі приватні підземні поховання позначалися на поверхні невеликими цегляними пірамідами, які вгорі закінчувалися пірамідіонами. На чотирьох бічних стінках робилися інскрипції — тексти та зображення сцен, які мали відношення до культу Бога Сонця (як божественного образу фараона).

Сцени зазвичай відтворюють рух сонця, яке сходить на одній із похилих площин, заходить на протилежній, а протягом ночі — подорожує підземним світом, яким править Осіріс.

Пірамідіон писаря Мозеса[ред. | ред. код]

Писар Мозес//Mes,S
ієрогліфами
Y4F31S29

Пірамідіон писаря Мозеса (Мойсей, [mes,s], Нове царство, XIX династія, створений 1250 року до н. е., вапняк, висота 53 см) зображає його самого в момент складання пожертви; його ім'я записане на двох протилежних сторонах, а на двох інших взаємно протилежних сторонах зображений бабуїн, який «зловісно кричить на схід Сонця та початок нового Дня». Бабуїн є також божественним образом писаря, символом поклоніння богу Тоту (Тот вважався богом знання, мудрості та ієрогліфічного письма).[5]

Пірамідіон Птахемвіа[ред. | ред. код]

Пірамідіон Птахемвіа (англ. Ptahemwia, XIX династія, період Рамессидів, створений 1200 року до н. е., вапняк, ширина — 28 см, висота — 48 см), так само зображає сцени, пов'язані із сонцем.[4]:252 Бог Сонця Ре-Горакті, та бог Підземного світу Озіріс — зображені на одній із сторін пірамідіона.

На прилеглій стороні зображений померлий Птахемвіа, який стоїть у позі приношення пожертви, навпроти трьох колон з ієрогліфами.[4]:252

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в Toby Wilkinson, The Thames and Hudson Dictionary of Ancient Egypt, Thames & Hudson, 2005. p.197
  2. Ermann, Grapow, Wörterbuch der ägyptischen Sprache 1, 459.13-14
  3. Pyramidions by Alan Winston
  4. а б в editors Regine Schulz and Matthias Seidel (w/34 contributing Authors), Egypt, The World of the Pharaohs, Konemann, Germany: 1998. Amenemhat III, 1842–1797 BC
  5. Peck, William. Splendors of Ancient Egypt, William H. Peck, The Detroit Institute of Arts, (University Lithoprinters Inc., Ann Arbor, Mich.), c. 1997, (p. 67). (Moses Pyramidion from «Roemer and Pelizaeus Museum, Hildesheim, Germany».)

Додаткові джерела[ред. | ред. код]