Пірникоза велика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пірникоза велика
Пірникоза велика (Podiceps cristatus) насиджує кладку на озері Пісочне, Шацький НПП.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Пірникозоподібні (Podicipediformes)
Родина: Пірникозові (Podicipedidae)
Рід: Пірникоза (Podiceps)
Вид: Пірникоза велика
Біноміальна назва
Podiceps cristatus
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Podiceps cristatus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Podiceps cristatus
EOL logo.svg EOL: 1049443
ITIS logo.svg ITIS: 174491
IUCN logo.svg МСОП: 22696602
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 345573
Fossilworks: 372487

Пірнико́за вели́ка[1], або норе́ць вели́кий (Podiceps cristatus) — вид водяних птахів родини Пірнико́зових.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Розміром пірни́коза велика дещо менша від качки. Вага 700 — 1500 г, розмах крил 85 — 90 см.

Пірни́козу велику важко сплутати з якимось іншим птахом

Птах має тонку шию і довгий прямий дзьоб. У позашлюбний період спина сірувато-бура; черево, шия спереду, щоки, горло і вуздечка білі. У весняному оперенні на голові у пірни́кози великої з'являються два пучки темних пер, які схожі на «вушка», і рудий з чорним «комірець» позаду щік. Взимку цих оздобних пер у птахів немає.

Поширення[ред. | ред. код]

Заселяє ставки і озера по всій Євразії, окрім найпівнічніших областей, Австралії і Новій Зеландії. Трапляється місцями в Африці. В Україні гніздиться на всій території, крім гір; мігрує скрізь; регулярно зимує біля морського узбережжя, зрідка — на незамерзлих внутрішніх водоймах.

Голос[ред. | ред. код]

У шлюбний період пірникоза велика подає голосні крики «куа», «круа» «корр».

Розмноження[ред. | ред. код]

Молода пірникоза з матір'ю.

У Європі на свої місця гніздувань птахи прилітають в середині березня - квітні. Шлюбні ігри пірникі́з великих відбуваються на воді і є дуже незвичайними та ритуалізованими завдяки чіткій послідовності поз, які синхронно демонструють птахи. Вони пливуть одне до одного, пір'я комірця розпущене, птахи трясуть головами і спливаются впритул. Потім встають у воді вертикально, в «позу пінгвіна», тримаючи в дзьобі пучки водоростей і пропонують один одному як подарунок. Пірнико́зи будують плавуче гніздо до 60 см в діаметрі до 80 см у висоту, куди відкладають 3-4 чисто-білих яйця. Проте від близькості згнилих рослин яйця незабаром стають буроватого кольору. Пташенята вилуплюються через 24 дні, вони вже опушені і можуть плавати. Пташенята ховаються в пір'ї на спині матері. Літають пірнико́зи не дуже охоче, але швидко. Пташенята стають на крило у віці 2,5 місяців.

яйце Podiceps cristatus - Тулузький музей

Література[ред. | ред. код]

  • Бейчек В., Штясны К. Птицы. Иллюстрированная энциклопедия. М.: Лабиринт-пресс (російською мовою)
  • Акимушкин И. Мир животных. Птицы, рыбы, земноводные и пресмыкающиеся М.: Мысль 1995 (російською мовою)

Посилання[ред. | ред. код]

Пірникоза велика


  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.