Пірникоза велика
| Пірникоза велика | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%94_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D1%96_%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B5,_%D0%A8%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9D%D0%9F%D0%9F.jpg) | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Podiceps cristatus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||
|
Пірникоза велика[1], або норець великий (Podiceps cristatus) — вид водяних птахів родини пірникозових.
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
Розміром пірни́коза велика дещо менша від качки. Вага 700 — 1500 г, розмах крил 85 — 90 см.
Птах має тонку шию і довгий прямий дзьоб. У позашлюбний період спина сірувато-бура; черево, шия спереду, щоки, горло і вуздечка білі. У весняному оперенні на голові у пірникози великої з'являються два пучки темних пер, які схожі на «вушка», і рудий з чорним «комірець» позаду щік. Взимку цих оздобних пер у птахів немає.
Поширення[ред. | ред. код]
Заселяє ставки і озера по всій Євразії, окрім найпівнічніших областей, Австралії і Новій Зеландії. Трапляється місцями в Африці. В Україні гніздиться на всій території, крім гір; мігрує скрізь; регулярно зимує біля морського узбережжя, зрідка — на незамерзлих внутрішніх водоймах.
Голос[ред. | ред. код]
У шлюбний період пірникоза велика подає голосні крики «куа», «круа» «корр».
Розмноження[ред. | ред. код]
_(14).JPG)
У Європі на свої місця гніздувань птахи прилітають в середині березня - квітні. Шлюбні ігри пірникіз великих відбуваються на воді і є дуже незвичайними та ритуалізованими завдяки чіткій послідовності поз, які синхронно демонструють птахи. Вони пливуть одне до одного, пір'я комірця розпущене, птахи трясуть головами і спливаються впритул. Потім встають у воді вертикально, тримаючи в дзьобі пучки водоростей і пропонують один одному як подарунок. Пірникози будують плавуче гніздо до 60 см в діаметрі до 80 см заввишки, куди відкладають 3-4 чисто-білих яйця і є дуже дбайливими батьками. Проте від близькості згнилих рослин яйця незабаром стають буруватого кольору. Пташенята вилуплюються через 24 дні, вони вже опушені і можуть плавати. Пташенята ховаються в пір'ї на спині матері. Літають пірникози не дуже охоче, але швидко. Пташенята стають на крило у віці 2,5 місяців.
Література[ред. | ред. код]
- Бейчек В., Штясны К. Птицы. Иллюстрированная энциклопедия. М.: Лабиринт-пресс (російською мовою)
- Акимушкин И. Мир животных. Птицы, рыбы, земноводные и пресмыкающиеся М.: Мысль 1995 (російською мовою)
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пірникоза велика |
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |