Пірникоза новозеландська
| ?Пірникоза новозеландська | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Пірникозоподібні (Podicipediformes) |
| Родина: | Пірникозові (Podicipedidae) |
| Рід: | Сивоголова пірникоза (Poliocephalus) |
| Вид: | Пірникоза новозеландська |
| Біноміальна назва | |
| Poliocephalus rufopectus (Gray, 1843) | |
| Посилання | |
| Poliocephalus rufopectus | |
| Poliocephalus rufopectus | |
| 1049459 | |
| 562372 | |
| 22696592 | |
| 2497798 | |
| Fossilworks: | 372491 |
Пірникоза новозеландська[2] (Poliocephalus rufopectus) — вид водних птахів родини пірникозових (Podicipedidae).
Ендемік Нової Зеландії. Має досить великий, але фрагментарний ареал на Північному острові. Історично був поширеним на Південному острові. З невідомих причин з середини 19 століття південна популяція почала скорочуватися і останнє гніздування на Південному острові спостерігали у 1941 році. У 2012 році гніздову пару спостерігали неподалік міста Такаке (вперше за 70 років на Південному острові). Загальна чисельність виду становить близько 2000 птахів.[1]
Тіло завдовжки 29 см. Вага до 250 г. Спина та крила темно-коричневі. Голова чорна з дрібним сріблястим пір'ям. Нижня частина тіла та шия коричневі. Очі жовті. Дзьоб чорний.
Трапляється на відкритих водоймах: озерах, лиманах, річках з повільною течією. У гніздовий період трапляється парами, в інший — невеликими зграями. Живиться водними комахами та молюсками, рідше рибою та раками. Сезон розмноження триває з червня по березень. Гніздо облаштовує на острівці з очерету, який будує на мілководді. У кладці 2-3 яєць. Насиджують кладку обидва батьки по черзі. Інкубація триває 22-23 дні. Пташенята залишають гніздо через тиждень після народження, але батьки доглядають їх ще два місяці.
- 1 2 BirdLife International (2016). Poliocephalus rufopectus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 18 липня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |