Пірофор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самозаймання плутонію, залишеного на повітрі

Пірофо́р (грец. πυροφόρος — «той, що несе вогонь») — назва, яка застосовується до хімічних сполук, для яких достатньо контакту з повітрям (від тертя або зіткнення), щоб спалахнути (утворювати іскри чи вогонь та світло).

Пірофори — це підклас піротехнічних засобів, які не містять окислювачів, але самозапалюються, вступаючи в контакт з киснем[1].

Такими сполуками є фероцерій, залізо у виглді пилу (утворюється при розкладанні цитрату заліза) та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]