Пірофіліт
| Пірофіліт | |
|---|---|
 |
|
| Хімічна формула | Al₂Si₄O₁₀(OH)₂ |
| Ідентифікація | |
| Колір | білий з жовтуватим відтінком, блідо-зелений |
| Сингонія | Триклінна сингонія |
| Твердість за шкалою Мооса | 1,5 |
| Блиск | скляний |
| Колір риски | Білий колір |
| Питома вага | 2,72 |
Пірофілі́т (рос. пирофиллит, англ. pyrophyllite, нім. Pyrophyllit m) — мінерал класу силікатів шаруватої будови.
Від пір… і грецьк. «філлон» — лист (має властивість розщеплюватися на листочки при нагріванні). R.Hermann, 1829.
Син. — піроксит.
Загальний опис[ред. • ред. код]
Формула: Al2[Si4O10] (OH)2. Al може частково заміщатися Mg, Fe. Звичайні домішки Са, Na, K, Ti. Містить (%): Al2O3 — 28,3; SiO2 — 66,7; H2O — 5,0.
Сингонія моноклінна.
Призматичний вид.
Утворює пластинчасті маси і пластинчасто-променисті суцільні скупчення.
Густина 2,72.
Твердість 1,5.
Колір білий з жовтуватим відтінком, блідо-зелений.
Жирний на дотик.
В шліфах безбарвний.
Блиск скляний.
Зустрічається як гідротермальний, низькотемпературний мінерал у деяких багатих на глинозем метаморфічних сланцях та екзогенних породах разом з кварцом, андалузитом, кіанітом, тальком, каолінітом.
Розповсюдження: Рудні гори (ФРН), Банська Штявніца (Словаччина), Секеримб (Румунія), Урал (РФ), шт. Півн. Кароліна (США).
В Україні[ред. • ред. код]
В Україні є на Волині. Використовують як замінник тальку, для виготовлення вогнетривких матеріалів та ізоляторів, як наповнювач тощо.
Давньоукраїнські (X-XIV ст.) центри обробки пірофілітової сировини та виробничі майстерні знаходилися в Києві та Чернігові, а також поблизу сіл Нагоряни, Хлупляни, Прибитки, Городець, Покалів, Скребеличі, Норинськ, Коренівка, Велика Хайча, Коптівщина, Черевки, Рудня-Франківка та ін. Відомий[1] також середньовічний пірофілітовий промисел на Овруцькому кряжі.
Різновиди[ред. • ред. код]
- Пірофіліт листуватий (агрегати, які складаються з лускуватих індивідів),
- Пірофіліт хромистий (відміна П., яка містить до 3 % Cr2O3).
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Інформаційне агентство «УНІАН»: Унікальний кряж потерпає від ерозії
Див. також[ред. • ред. код]
Література[ред. • ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - 1975. – 774 с.
