Пісняр горихвістковий
| Пісняр горихвістковий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець
 Самиця
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Setophaga ruticilla (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||
 Ареал пісняра горихвісткового Ареал гніздування Мігрує на зиму | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
*Motacilla ruticilla Linnaeus, 1758
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Пісняр горихвістковий[2] (Setophaga ruticilla) — птах, представник родини піснярових, або американських славок — невеликих барвистих співочих птахів Нового світу.
Вперше описаний Карлом Ліннеєм у 1758 в десятому виданні його відомої «Системи природи» як Motacilla ruticilla[3].
Довжина тіла 11–13,5 см. Верх, горло і груди у самців чорні, низ живота білий. На крилах, по боках і по краях хвоста — широкі жовтогарячі плями. Самиці зазвичай світліші, з сірою головою, білим низом і жовтими плямами на тулубі, крилах і хвості. Тон верху коричнево-оливковий. Молоді самці у перше літо подібні кольором до самиць, лиш мають невеликі чорні плямки на тулубі, крилах та голові і бічна пляма на тулубі більш помаранчева.
Поширені у помірній кліматичній зоні пінічноамериканського континенту більше на сході і півночі і трохи менше на заході Сполучених Штатів та більшій частині Канади крім північних районів. На зиму мігрує до Центральної і північної частини Південної Америки. Бували спорадичні випадки зальоту до Європи.
Звичайно можна побачити у середньому та нижньому ярусах листяних лісів, на узліссях і у ніпіввідкритих ландшафтах, за винятком сільгоспугідь. Мігруючи, появляється в парках і садках передмість. Як і інші піснярові, живляться в основному гусінню та комахами, — або збираючи їх з листя, або ловлячи на льоту. Доволі активний птах, часто розпускає і складає хвоста, демонструючи помаранчеві плями.
- ↑ BirdLife International (2016). Setophaga ruticilla: інформація на сайті МСОП (версія 2019.3) (англ.) 15 березня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Linnaeus, Carolus (1758). Systema naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Tomus I. Editio decima, reformata (Latin) . Holmiae. (Laurentii Salvii). с. 186.
M. grisea, gula pectoreque fulvis.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
