Піснячевський Дмитро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Піснячевський Дмитро Петрович
Писнячевский 1928 год.jpg
Народився 7 листопада 1903(1903-11-07)
село Гуменне Подільської губернії
Помер 14 листопада 1968(1968-11-14) (65 років)
Харків
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність політик
Звання старший лейтенант
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки

Дмитро Петрович Піснячевський (7 листопада 1903(19031107), село Гуменне Подільської губернії, тепер Вінницького району Вінницької області — 14 листопада 1968, Харків) — український радянський партійний і господарський діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 4—7-го скликань. Заступник голови Президії Верховної Ради УРСР у 1955—1967 р. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1956 р. Член ЦК КПУ в 1956—1968 р.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині сільського псаломщика. Трудову діяльність розпочав у 1918 році рахівником кооперативного товариства. У 1924 році очолював сільськогосподарську артіль в селі Гуменне.

У 1924—1927 р. — інструктор окружного комітету ЛКСМУ, секретар районного комітету ЛКСМУ, завідувач відділу пропаганди окружного комітету ЛКСМУ на Вінничині.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1927—1931 роках — студент Харківського сільськогосподарського інституту.

Після закінчення інституту, в 1931—1938 роках працював старшим науковим працівником Академії сільськогосподарських наук у Харкові, старшим агрономом Півненківської машинно-тракторної станції (МТС) Тростянецького району Харківської області. У 1938—1941 роках — завідувач (директор) Красноградської державної сортовипробувальної дільниці Харківської області.

З листопада 1941 р. — у Червоній армії. Служив начальником польової хлібопекарні 196-ї стрілецької дивізії на Сталінградському, Ленінградському, Прибалтійському фронтах.

Після демобілізації, з 1946 року — завідувач відділу зернових і олійних культур, головний агроном Харківського обласного земельного відділу; заступник начальника Харківського обласного управління сільського господарства. У 1949—1951 роках — начальник Харківського обласного управління сільського господарства.

У лютому 1951 — вересні 1952 р. — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1952—1953 р. — секретар Ворошиловградського обласного комітету КПУ. До березня 1954 р. — начальник Харківського обласного управління сільського господарства.

У березні 1954 — січні 1963 р. — голова виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих. У січні 1963 — грудні 1964 р. — голова виконавчого комітету Харківської сільської обласної ради депутатів трудящих. У грудні 1964 — 15 лютого 1968 р. — голова виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих.

З лютого 1968 року — персональний пенсіонер.

Звання[ред.ред. код]

  • старший лейтенант інтендантської служби

Нагороди[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]