Пісня про рушник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Пісня про рушник»
Пісня у виконанні
Квітка Цісик,
Дмитро Гнатюк,
Олександр Таранець,
Ярослав Євдокимов,
Рашид Бейбутов
Олександр Малінін,
Алла Пугачова,
Дмитро Яремчук,
Ігор Крутой,
Рената Бабак
Випущено 1958[1]
Жанр лірика
Мова українська
Тривалість 03:46
Автор пісні Андрій Малишко
Композитор Платон Майборода

Пісня про рушник — твір Андрія Малишка, сповідь-спогад ліричного героя, у якій матір дарує синові рушник, вишитий як символ життєвоï дороги. Рушник пов'язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом його матері. Цей образ — символ чистоти і любові, матері-берегині, яка дала життя, формувала почуття, творила людину. Ліричний герой поезіï з великою теплотою згадує свою матір.

Автор даним твором порушує питання дитинства, а також прощання з батьківською хатою та материнську тривогу за долю власної дитини.

Форма вірша має велику кількість рефрен i повторів, що наближає його до пісні.

Композитор Платон Майборода написав музику до даної поезіï. Вперше пісня прозвучала в музичному фільмі «Літа молодії» режисера Олексія Мішуріна, її виконав Олександр Таранець.

Виконавці[ред.ред. код]

Виконавців твору була велика кількість, зокрема Квітка Цісик, Дмитро Гнатюк, Олександр Таранець, Ярослав Євдокимов, Рашид Бейбутов, Бернард Ладиш, гурт Чарівна, Ірина Сказіна, Дмитро Яремчук, Олександр Малінін та інші.

Пісня виконується у театральній виставі про Квітку Цісик «Я — Квітка», музичному монолозі-притчі на одну дію на вірші Тетяни Череп-Пероганич.[2]

Слова[ред.ред. код]

Оригінал

Рідна мати моя, ти ночей недоспала
I водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пісня про рушник (Рідна мати моя)
  2. Ніна Головченко. Моновистава про Квітку Цісик // Літературна Україна. — № 40 (5721). 12 жовтня 2017. — С. 16.

Посилання[ред.ред. код]