Пістолет-кулемет Блискавиця
| Блискавиця | |
|---|---|
 | |
| Тип | пістолет-кулемет |
| Походження |
 Польща |
| Історія виробництва | |
| Виготовлення | 1943—1944 |
| Виготовлена кількість |
від 700 до 1500 од. |
| Характеристики | |
| Вага | 3,22 кг (без магазину) |
| Довжина |
556 мм (зі складеним прикладом) 730 мм (з розкладеним прикладом) |
| Довжина ствола | 197 мм |
|
| |
| Набій | 9×19 мм Парабелум |
| Калібр | 9 мм |
| Темп вогню | 550—650 постр/хв |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 150—200 м |
| Система живлення | коробчастий магазин на 32 набої |
|
| |
Пістолет-кулемет Блискавиця у Вікісховищі | |
«Блискавиця» (пол. Błyskawica) — пістолет-кулемет, розроблений інженерами Вацлавом Завротним і Северином Віланіром. Виготовлявся в умовах конспірації в Польщі під час німецької окупації.
Історія конструкції[ред. | ред. код]
У 1942 році Вацлав Завротний запропонував командуванню Армії Крайової розробити кулемет, пристосований для серійного виробництва в умовах конспірації. Разом з Северином Віланіром розробили проект зброї, при виробництві якої можна було використовувати технології, наявні у майстернях ремісників.
Розробляючи свою конструкцію, вони орієнтувалися на найкращі зразки: пістолетів-кулеметів MP40 і «Стен». Від першого успадкована загальна конструкція зброї (патрони з подачею знизу і складана ручка), з другого запозичено конструкцію механізмів.
Технічна документація була виготовлена в період з січня по квітень 1943 року. Прототип був готовий у серпні або вересні 1943 року. Випробування прототипу пройшли біля м. Зельонки. Потім прототип був показаний начальнику організації «Кедив» АК полковнику Августові Емілові Фільдорфові[1].
При скеруванні для серійного виробництва, до кінця листопада було розроблено повну технічну документацію. У листопаді пістолет-кулемет отримав назву «Блискавиця». Походила вона від зображення трьох блискавок, вирізаних в нижній ручці (вони мали подібну форму, як знак компанії Elektrit).
Перша партія налічувала п'ять примірників. Після тестування Кедив замовив ще 100, а потім ще 300. До липня 1944 року. виготовлено 600 примірників, а в момент вибуху варшавського повстання були готові деталі для наступних ста примірників. Під час повстання «Блискавиці» зберігалися в зброярні на вул. Бодуена (близько 40 шт.).
У багатьох роботах зброя це неправильно визначається або описується, як німецький пістолет-кулемет для Фольксштурму МП 3008 у варіанті виробництва фірми Blohm und Voss[2], або як німецьке наслідування британського STEN[3].
Збережені екземпляри[ред. | ред. код]
Література з 1985 перераховує чотири збережених і виставлених в Музеї Війська Польського у Варшаві примірники[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kazimierz Satora, Produkcja Uzbrojenia w Polskim Ruchu Oporu 1939-45, Warszawa 1985.
- ↑ Przykładowo: Terry Gardner, Peter Chamberlain, Enzyklopädie deutscher Waffen 1939—1945. Handwaffen, Artilleri, Beutwaffen, Sonderwaffen, Stuttgart 2006, s. 65 i Aleksandr Żuk, Sprawocznik po striełkowomu orużju. Riewolwery, pistoliety, wintowki, pistoliety — pulemioty, awtomaty, Moskwa 1993, s. 586.
- ↑ Kazimierz Satora. Pistolety maszynowe „Błyskawica” // Produkcja uzbrojenia w polskim ruchu oporu 1939-1944. — Warszawa : Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1985. — С. 78. — ISBN 8311071683.
- ↑ Kazimierz Satora. Pistolety maszynowe „Błyskawica” // Produkcja uzbrojenia w polskim ruchu oporu 1939-1944. — Warszawa : Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1985. — С. 92. — ISBN 8311071683.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Ciepliński Andrzej, Woźniak Ryszard, Encyklopedia współczesnej broni palnej (od połowy XIX wieku), Warszawa 1994.
- Gardner Terry, Chamberlain Peter, Enzyklopädie deutscher Waffen 1939—1945. Handwaffen, Artilleri, Beutwaffen, Sonderwaffen, Stuttgart 2006.
- PWN Leksykon, Wojsko, wojna, broń, Warszawa 2001.
- Satora Kazimierz, Produkcja Uzbrojenia w Polskim Ruch Oporu 1939-45, Warszawa 1985.
- Satora Kazimierz, Podziemne zbrojownie polskie 1939—1944, Warszawa 2001.
- Żuk Aleksandr, Sprawocznik po striełkowomu orużju. Riewolwery, pistoliety, wintowki, pistoliety — pulemioty, awtomaty, Moskwa 1993