Пісідійська мова
| Пісідійська мова | |
|---|---|
 Мапа поширення пісідійської мови | |
| Поширена в | Пісідія |
| Регіон | Південно-східна Анатолія |
| Носії | мертва |
| Писемність | алфавіт |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | xps |
Пісідійська мова є частиною вимерлої анатолійської гілки індоєвропейської родини мов, якою говорити у Пісідії, регіоні давньої Анатолії (Малої Азії). Відомо понад сорок коротких написів із першого та другого століття до Р.Х. та після Р.Х. Дуже близька до лікійської та сідетської мов. Містить багато запозичень із фригійської мови і за однією із версій може бути креольською мовою, тобто анатолійсько-фригійською сумішшю.
Назва[ред. | ред. код]
Називається за географічною областю Пісідія. Сполучення «Пісідійська мова» вживалося у Страбона[1]. Самоназва невідома. Англійською Pisidian, Pisidic, німецькою Pisidisch, французькою pisidien.
Класифікація[ред. | ред. код]
Пісідійська мова включається до анатолійської групи мов умовно, оскільки повноцінних свідчень недостатньо[2].
Корпус текстів[ред. | ред. код]
Тексти пісідійською мовою походять із античної області Пісідія (південно-східна Анатолія, нині західна Туреччина). Більшість пам'яток було знайдено навколо турецького села Софулар. Тексти датуються кінцем I тисячоліттям до Р.Х. і першими століттями після Р.Х.[3].
Корпус текстів складається із понад 40 написів на камені[4], котрі не можна інтерпретувати як грецькі чи фригійські. Написи є епітафіями, лише один напис відносять до іншого жанру[5].
Пісідійський алфавіт[ред. | ред. код]
Письмо є різновидом грецького алфавіту і складається з літер Α, Β, Γ, Δ, Ε, Ζ, Η, Ι, Κ, Λ, Μ, Ν, Ξ, Ο, Π, Ρ, Σ, Τ, Υ, Ω, але без літер Θ, Χ, Φ та Ψ. Містить також додаткові знаки Ϝ, ϟ (імовірно, обидва для w) та один унікальний знак (імовірно для сибілянта)[3]. Спрямування письма — зліва направо без поділу на слова.
Лінгвістична характеристика[ред. | ред. код]
Морфологія[ред. | ред. код]
Відомі основи мають закінчення на голосну, але деякі на r. Припускається наявність відмінків: номінатив із нульовим закінченням, генитив із закінченням -s, датив із закінченням -e.
Лексика[ред. | ред. код]
Постульовані пісідійські власні назви не показують однозначної схожості із відомою хетсько-лувійською антропонімікою. Хоча, наприклад, пісід. Μουα (лув. muwa — «могутній») часто виступає у складі антропонімів, а пісід. Μουσητα відповідає зафиксованому лувійскому імені muwa-LÚ = *muwa-zidi «могутній чоловік»)[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Касьян А.С. Писидийский язык // Языки мира. Реликтовые индоевропейские языки Передней и Центральной Азии. — Москва: Academia, 2013. — С. 177.
- ↑ http://glottolog.org/resource/languoid/id/pisi1234.
- ↑ а б в Касьян А.С., с. 178.
- ↑ Adiego I.-J. Minima Pisidica: nota sobre la estructura de una inscripción pisidia de Timbriada // Per Roberto Gusmani: Studi in ricordo. 2: Linguistica storica e teorica / V. Orioles (ed.). Vol. 1. Udine, 2012.
- ↑ Neumann G., Fuhrmann E. Zwei epichorische Inschriften aus dem pisidischen Bergland // Kadmos, 2005, Bd. 44.
Література[ред. | ред. код]
- Касьян А.С. Писидийский язык // Языки мира. Реликтовые индоевропейские языки Передней и Центральной Азии. — Москва: Academia, 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Пісідійська мова на Glottolog (англ.)
- Digital etymological-philological Dictionary of the Ancient Anatolian Corpus Languages (eDiAna). Ludwig-Maximilians-Universität München. Процитовано 14 березня 2017.