Пісістрат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пісістрат
Народився 600 до н. е.
Афіни, Стародавні Афіни
Помер 527 до н. е. або 526 до н. е.
Громадянство
(підданство)
Стародавні Афіни
Діяльність політик
Рід Пісістратіди[d]
Батько Гіппократ[d]
У шлюбі з Coesyra[d] і Hippias' and Hipparchus' mother[d]
Діти Гіппій (тиран), Гіппарх і Igisistratos[d]
Нагороди

Пісістра́т (грец. Πεισίστρατος; VI ст. до н. е. — 527 або 528 до н. е.) — афінський тиран, правив з 561 по 527 рік до н. е. (з перервами)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Син Гіппократа, народився в Афінах близько 602 року до н. е. Він був представником знатної родини, що зводила своє походження до іммігрантів з царського роду Нелеідов, що втекли з Пилоса в Аттику під час дорійського вторгнення. Старший син царя Нестора, Пісістрат, і вважався далеким предком афінського тирана. В молоді роки відзначився як полководець у війні з містом Мегари. У 560 р., спираючись на діакріїв (жителів гірських районів Аттики), здійснив в Афінах державний переворот і встановив режим одноособового правління — тиранія, яка з перервами тривала до самої його смерті.

Тиранія Пісістрата[ред. | ред. код]

Перша тиранія Пісістрата (560—555 рр.) тривала п'ять років. У 555 р. він був повалений своїми політичними противниками: Лікургом, вождем (жителів аттичних рівнин) і Мегаклом, вождем параліїв (жителів узбережжя). Лікург і Мегакл змусили його вийти з Афін. Перебуваючи у вигнанні, Пісістрат навербував наймане військо і в 550 р. знову захопив владу в Афінах.

Друга тиранія Пісістрата (550—549 рр.) була нетривалою. Після вторинного відмови від влади він протягом десяти років був відсутній в Афінах. У 538 р., заручившись підтримкою Лигдама, тирана з острова Наксос, Пісістрат знову напав на Афіни і в третій раз захопив владу. Третя його тиранія тривала одинадцять років.

У роки свого правління Пісістрат залишив недоторканими закони Солона, правда, на вищі державні посади він призначав своїх прихильників. У 532 році до н. е. його квадрига виграла Олімпійські ігри.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Проводив політику в інтересах селянства і торгово-ремісничих верств демосу, проти родової знаті. Роздавав сільській бідноті землі, конфісковані у евпатридів, організував державний кредит на пільгових умовах. Велике громадське будівництво за Пісістрата забезпечувало роботою бідноту. Були встановлені державні допомоги інвалідам війни.[2]

При ньому в Афінах був введений ряд нових культів і свят. Він прагнув зробити Афіни великим релігійним центром, що викликало ворожість Дельф. Наділив селян ділянками з конфіскованих земель аристократії не тільки в Аттиці, але і на Саламіні, на Лемносі й в інших володіннях Афін, причому він вжив заходів до того, щоб земля знову не зосереджувалась у руках багачів. Він щедро видає селянам із казенних сум позички і кошти на покупку худоби, інвентарю і знарядь, потрібних для господарства і на необхідні витрати.

Завдяки розширенню розробок Лаврійських рудників і захоплених Пісістратом срібних та золотих Пангейських рудників розпочата чеканка державної монети — тетрадрахми Пісістрата. За правління Пісістрата було створене й наймане військо. Незважаючи на широке коло державних нововведень, зберігалася конституція Солона, щоправда посадовці були замінені прихильниками Пісістрата.

Культура[ред. | ред. код]

Пісістрат, як і багато інших тиранів, протегував мистецтву та культурі. Він наказав ретельно записати творіння Гомера, які до нього існували лише в усній формі. Також Пісістрат затіяв першу грандіозну будівельну програму в Афінах. Вулиці міста були прикрашені статуями і фонтанами. На Акрополі було розпочато будову першого Парфенона (саме цей храм згодом був зруйнований персами), а, також, було розпочато будівництво Храму Зевса Олімпійського У часи Пісістрата вперше були зроблені театральні постановки; поет Фесп набрався сміливості і написав для свята на честь бога Діоніса уривки, в яких хор вступав лише іноді, а окремі персонажі співали і танцювали по одному. За наказом Пісістрата було споруджено перший дерев'яний театр на південному схилі Акрополя.

В період його правління Афіни перетворилися на культурний центр Греції: споруджені храми Афіни Паллади та Аполлона Піфійского на Акрополі, Деметри — в Елефсіні, побудовані Новий ринок, водопровід-еннеакрунос (служив аж до 18 ст.), продовжувалося будівництво гавані Пірей.

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Спираючись на багатство Афін, приступив до проведення активної зовнішньої політики, метою якої було поширення впливу афінського поліса у всій Греції. У 565 р. до н. е. приєднав до Афін острів Саламін і тимчасово окупував Нісею, домігшись повалення у Мегарах демократії і встановлення «поміркованої» олігархії. Одразу після повернення до влади організував військову експедицію до Наксоса, де була встановлена тиранія союзника Пісістрата — Лігдаміса. Захопив Сігей на азійському березі Геллеспонта, де утвердив при владі свого побічного сина Гегесістрата (від аргоської аристократки Тимонасси).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]