Пітер Барлоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Пітер Барлоу
англ. Peter Barlow
Peter Barlow(math).jpg
Народився 13 жовтня 1776(1776-10-13)
Норвіч, Велика Британія
Помер 1 березня 1862(1862-03-01) (85 років)
Вуліч, Велика Британія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність математик, фізик, викладач університету
Галузь фізика, математика, механіка
Вчене звання член Лондонського королівського товариства (з 1823).
Член Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук і Російська академія наук
Відомий завдяки: лінзою Барлоу, таблицями Барлоу, формулою Барлоу
Діти Peter William Barlow[d] і William Henry Barlow[d]
Нагороди медаль Коплі (1825)

Пітер Барлоу у Вікісховищі?

Пітер Барлоу (англ. Peter Barlow; *13 жовтня 1776(17761013) — †1 березня 1862)[1][2] — англійський фізик і математик.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Барлоу народився в Норвічі. Освіту отримав самостійно. В 1801 році у віці двадцяти п'яти років його було призначено викладачем математики в Королівське військове училище у Вулічі (південно-східний Лондон)[1][3]. На цій посаді Барлоу працював до 1847 року[2]. У 1823 році він став членом Королівського товариства а через два роки отримав медаль Коплі. Член Петербурзької (1826) і Французької (1828) академій наук. У 1832 році його було обрано почесним членом Американської академії мистецтв і наук[4]. Барлоу приділяв багато уваги паровозобудуванню і брав участь у засіданнях залізничних комісій у 1836, 1839, 1842 та 1845 роках. Він також провів декілька розслідувань для новоствореної Залізничної інспекції на початку 1840-х років.

Його сини Пітер Вільям Барлоу та Вільям Генрі Барлоу стали видатними інженерами-будівельниками XIX століття.

Наукові заслуги[ред.ред. код]

Наукові роботи відносяться до магнетизму, електромагнетизму, оптики. Підготував математичні таблиці квадратів та кубів, квадратних і кубічних коренів, обернених величин всіх цілих чисел до 12500 («таблиці Барлоу»[5]). Вивчав досконалі числа. Досліджував земний магнетизм, вивчав вплив заліза на покази корабельного компаса і запропонував метод його коригування. Провів піонерські дослідження опору металів, дерева, каменю, цементу. Він зробив значний внесок у створення «Encyclopaedia Metropolitana».

Барлоу отримав багато нагород від британських і зарубіжних наукових співтовариств. Його основні роботи:[1][3]

Пітер Барлоу також опублікував декілька робіт з теорії міцності матеріалів, а саме «Нарис про міцність і напруження в деревині» (1817) та «Монографію про опір матеріалів». Шосте видання (1867) першої з цих робіт було підготовлене синами Барлоу після його смерті і доповнене біографією їх батька.

Також, відомий роботами, присвяченими дослідженню електромагнетизму (колесо Барлоу), розробці конструкцій ахроматичних телескопів (лінза Барлоу)[1][3].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Encyclopedia Britannica Online: Peter Barlow
  2. а б Lance Day and Ian McNeil, Biographical dictionary of the history of technology, Routledge, 1995, page 42.
  3. а б в MacTutor Biography: Peter Barlow
  4. Book of Members, 1780-2010: Chapter B. American Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 2013-03-24. Процитовано 2011-05-17. 
  5. Таблицы Барлоу/ Под. ред. Л. С. Хренова. М.: Наука, 1975. - 376 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Храмов Ю. А. Физики [Текст]: биографический справочник / Ю. А. Храмов. — К.: Наукова думка, 1977. — 510 с.

Посилання[ред.ред. код]