Пітер Віт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Пітер Віт
Peter Withe (1982).jpg
Пітер Віт у 1982 році.
Особові дані
Народження 30 серпня 1951(1951-08-30) (68 років)
  Ліверпуль, Англія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1971 Англія «Саутпорт» 3 (0)
1971–1972 Англія «Барроу» 1 (0)
1972–1973 ПАР «Порт-Елізабет Сіті» ? (?)
1973 ПАР «Аркадія Шепердс» ? (?)
1973–1975 Англія «Вулвергемптон» 17 (3)
1975 США «Портленд Тімберз» 22 (17)
1975–1976 Англія «Бірмінгем Сіті» 35 (9)
1976–1978 Англія «Ноттінгем Форест» 75 (28)
1978–1980 Англія «Ньюкасл Юнайтед» 76 (25)
1980–1985 Англія «Астон Вілла» 182 (74)
1985–1989 Англія «Шеффілд Юнайтед» 74 (18)
1987   Англія «Бірмінгем Сіті» 8 (2)
1989–1990 Англія «Гаддерсфілд Таун» 38 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1981–1984 Англія Англія 11 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1991–1992 Англія «Вімблдон»
1998–2002 Таїланд Таїланд
2004–2007 Індонезія Індонезія
2012 Англія «Стокпорт Спортс»
2013–2014 Таїланд «Районг»
2014–2016 Таїланд «Накхонпатхом»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Пітер Віт (англ. Peter Withe, нар. 30 серпня 1951, Ліверпуль) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Як гравець найбільших результатів здобув виступаючи за «Астон Віллу», з якою став чемпіоном Англії, а також володарем Кубка європейських чемпіонів та Суперкубка УЄФА. Крім цього грав за національну збірну Англії, з якою був учасником чемпіонату світу 1982 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився у місті Ліверпуль і у дорослому футболі дебютував 1971 року виступами за клуби Четвертого дивізіону «Саутпорт» та «Барроу», а потім відправився в ПАР, де грав за команди «Порт-Елізабет Сіті» та «Аркадія Шепердс».

У 1973 році Віт повернувся на батьківщину, ставши гравцем «Вулвергемптон Вондерерз», але гравцем основи так і не став, зігравши за 2 сезони лише 17 матчів і забив 3 голи у вищому англійському дивізіоні. У цьому змаганні він дебютував 9 березня 1974 року в грі проти «Іпсвіч Тауна» (3:1).

У сезоні 1975 року зіграв у Північноамериканській футбольній лізі за американський «Портленд Тімберз»[1], де показав високий результат забивши 17 м'ячів в 22 матчах, ставши улюбленцем місцевих вболівальників[2], і зіграв з командою у матчі за Соккер Боул, втім поступився 0:2 у вирішальному матчі клубу «Тампа-Бей Раудіс» і став віце-чемпіоном США[3].

Пітер Віт (праворуч), разом із Гері Шоу і Тоні Морлі після перемоги у Кубку європейських чемпіонів. 26 травня 1982 року.

У тому ж році почав виступати за «Бірмінгем Сіті», а 1976 року перейшов у «Ноттінгем Форест» з яким в 1978 році став чемпіоном, а також став володарем Кубка англійської ліги та Суперкубка Англії. Після цього тріумфу Пітер за 225 000 фунтів[3] перейшов у клуб Другого дивізіону «Ньюкасл Юнайтед»[4], де провів два сезони, але так і не зумів вивести команду в еліту.

У 1980 році Віт повернувся до вищого дивізіону, будучи купленим «Астон Віллою» за рекордні для клубу 500 000 фунтів. З бірмінгемцями він вдруге виграв чемпіонат Англії в сезоні 1980/81 року. У тому ж сезоні, забивши 20 м'ячів, він став найкращим бомбардиром чемпіонату разом зі Стівом Арчибальдом, після чого відзначився дублем у грі за Суперкубок Англії 1981 року, в якому його команда зіграла внічию 2:2 з «Тоттенгем Готспур» і стала співволодарем трофею. У 1982 році допоміг виграти «Астон Віллі» Кубок європейських чемпіонів, забивши на 69 хвилині єдиний гол у фінальному матчі проти «Баварії»[3]. У січні 1983 року виграв Суперкубок УЄФА. Також ставав найкращим бомбардиром свого клубу в сезонах 1981/82 і 1983/84.

Після цього протягом 1985—1989 років захищав кольори клубу «Шеффілд Юнайтед» у Другому дивізіоні, з якого також ненадовго здавався в оренду «Бірмінгем Сіті», а завершив професійну ігрову кар'єру у клубі Третього дивізіону «Гаддерсфілд Таун», за який Віт виступав протягом 1989—1990 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

12 травня 1981 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Англії в товариському матчі проти Бразилії (0:1).

У наступну році після блискучого сезону на клубному рівні, Пітер був включений в заявку збірної на чемпіонат світу 1982 року в Іспанії, де його команда вилетіла на другому груповому етапі, а сам Пітер не зіграв жодної гри.

Всього ж протягом кар'єри у національній команді, яка тривала чотири роки, провів у формі головної команди країни 11 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри повернувся до «Астон Вілли», де став працювати з резервною командою, але вже 7 жовтня 1991 року очолив тренерський штаб клубу вищого дивізіону «Вімблдон». Втім результат роботи для молодого тренера виявився зовсім не успішним — вигравши лише одну гру з тринадцяти в чемпіонаті[5], він був звільнений вже через 105 днів після призначення, 19 січня 1992 року[6].

1998 року став головним тренером збірної Таїланду, яку тренував чотири роки і з якою вигравав чемпіонат Південно-Східної Азії у 2000 та 2002 роках, а також взяв участь у Кубку Азії 2000 року у Лівані, де його команда не вийшла з групи.

Згодом з 2004 по 2007 рік очолював збірну Індонезії, але у січні 2007 року був звільнений напередодні домашнього Кубка Азії 2007 року через невихід команди з групи на чемпіонаті Південно-Східної Азії.

2012 року недовго попрацював з англійським аматорським клубом «Стокпорт Спортс»[7][8], а потім повернувся до Таїланду, де працював з командами «Районг» та «Накхонпатхом».

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Ноттінгем Форест»: 1977–78
«Астон Вілла»: 1980–81
«Вулвергемптон»: 1973–74
«Ноттінгем Форест»: 1977–78
«Ноттінгем Форест»: 1978
«Астон Вілла»: 1981
«Астон Вілла»: 1981–1982
«Астон Вілла»: 1982

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Matthew Horner (2009). He Shot, He Scored: The Official Biography of Peter Ward. ebookpartnership.com. с. 30–. ISBN 978-0-9562769-0-2. 
  2. Michael Orr (21 November 2011). The 1975 Portland Timbers: The Birth of Soccer City, USA. The History Press. с. 24–. ISBN 978-1-60949-466-7. 
  3. а б в Paul Peters (8 February 2015). Aston Villa The England Story. Lulu.com. с. 76–. ISBN 978-1-326-16557-4. 
  4. Kev Fletcher (26 June 2015). The Toon's Greatest 100 Players...EVER!. Lulu.com. с. 113–. ISBN 978-1-326-29685-8. 
  5. Ken Ferris (1 March 2013). Football Fanatic: A Record Breaking Journey Through English Football. Mainstream Publishing. с. 137–. ISBN 978-1-78057-801-9. 
  6. Culley, Jon (20 January 1977). Football: ...Old boys.... The Independent. Процитовано 9 March 2012. 
  7. Peter Withe appointed Woodley boss. NonLeagueDaily.com. 25 April 2012. Архів оригіналу за 5 September 2012. Процитовано 27 April 2012. 
  8. Club Statement. Stockport Sports F.C. 19 November 2012. Архів оригіналу за 31 January 2013. Процитовано 19 November 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]