Пітер Голдрайх
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Пітер Голдрайх | |
|---|---|
| Peter Goldreich | |
 | |
| Народився |
14 липня 1939 (79 років) Нью-Йорк |
| Громадянство |
 США |
| Діяльність | фізик, астроном |
| Alma mater | Корнелльський університет |
| Сфера інтересів | астрономія |
| Заклад | Каліфорнійський технологічний інститут, Інститут перспективних досліджень |
| Науковий керівник | Томас Голд |
| Відомі учні |
Керолайн Порко, Аннеїла Сарджент, Філ Ніколсон, Чарльз Олкок, Джек Віздом |
| Член | Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США і Американська академія мистецтв і наук |
| Нагороди |
Медаль Чепмена, Премія Дірка Брауера, Золота медаль Королівського астрономічного товариства, Національна наукова медаль США, Премія Шао, Премія Джерарда Койпера |
| Особ. сторінка | sns.ias.edu/~pmg/ |
Пітер Голдрайх у Вікісховищі? | |
Пітер Голдрайх (англ. Peter Goldreich; 14 липня 1939, Нью-Йорк, США) — американський астрофізик, професор Інституту перспективних досліджень та Каліфорнійського технологічного інституту.
Освіта та кар'єра[ред. | ред. код]
1960 року Голдрайх закінчив Корнелльський університет з дипломом бакалавра, а 1963 року в цьому ж університеті захистив докторську дисертацію під науковим керівництвом Томаса Голда[1][2][3]. У 1963–1964 роках займався науковою роботою в Кембриджському університеті[4]. З 1964 по 1966 рік працював асистент-професором на кафедрі астрономії та геофізики в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.
1966 року перейшов на роботу в Каліфорнійський технологічний інститут, до 1969 року працював на посаді ад'юнкт-професора[2][5], після чого отримав «повну професуру» (англ. full professor). 1981 року очолив кафедру астрофізики та планетарної фізики Лі Дюбриджа[2].
Наукові досягнення[ред. | ред. код]
- 1969 року Голдрайх разом із Аларом Тоомре першими пояснив процес руху полюсів Землі складанням обертальних складових (прецесії і нутації) з силами, що виникають при континентальному дрейфі[6].
- У співпраці з Джорджем Ейбеллом встановив, що утворення планетарних туманностей пов'язане зі скиданням зовнішньої оболонки червоних гігантів при їхньому перетворенні в білих карликів[7].
- 1979 року Голдрайх разом зі Скоттом Тремейном припустили, що кільце F Сатурна обслуговується так званими супутниками-пастухами. Це передбачення було підтверджене спостереженнями та дослідженнями у 1980 році[8][9][10][11]. Також вчені припустили, що кільця Урану утримуються на орбіті планети схожим механізмом, що було підтверджено в 1986 році.
- 1980 року знову у співпраці з Тремейном був запропонований механізм планетарної міграції, який пояснював походження гарячих юпітерів[12][13].
Визнання[ред. | ред. код]
- 1960–1961 — Почесна президентська стипендія Вудро Вільсона[2].
- 1968–1970 — Стипендія Фундації Альфреда Слоуна[2].
- 1972 — Обраний членом Національної академії наук США[14].
- 1973 — Член Американської академії мистецтв та наук[2].
- 1979 — Премія Генрі Норріса Рассела[2][14].
- 1981 — Почесне звання «Каліфорнійський учений 1981 року»[2][15].
- 1985 — Медаль Чепмена[2].
- 1986 — Премія Дірка Брауера[2].
- 1992 — Премія Джерарда Койпера[2][16].
- 1993 — Золота медаль Королівського астрономічного товариства[2][14][17].
- 1995 — Національна наукова медаль США[2][14][18][19].
- 2006 — Велика медаль Французької академії наук[3][5][20].
- 2007 — Премія Шао[21].
На честь Пітера Голдрайха названо відкритий 1981 року астероїд 3805 Голдрайх.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Institute for Advanced Study: Faculty and Emeriti: Goldreich. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Peter Goldreich. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ а б PMA Division News Honors & Awards. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ Prof. Peter Goldreich: Lee A. DuBridge Professor of Astrophysics & Planetary Physics, Caltech. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ а б Archives for Honors and Awards. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ Did the Dinosaurs Live on a Topsy-Turvy Earth?. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ University of California In Memoriam, 1985. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ Historical Background of Saturn's Rings. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ Chaos Seen in Movement of Ring-Herding Moons of Saturn. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ New Clues Emerge in Mystery of Planetary Rings. The New York Times. December 8, 1999.
- ↑ Voyager was on target again; in the latest unmanned triumph, Voyager 2 surveyed Uranus and sent back a real bull's-eye.
- ↑ The first three giant exoplanets. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ PLUTO, KBOs AND A NEW THEORY OF PLANETARY FORMATION. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ а б в г Origins Institute - Public Lectures - Peter Goldreich. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ California Scientist of the Year Award Recipients. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ Gerard P. Kuiper Prize in Planetary Sciences. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ Professor of astrophysics to give lecture series on planets. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ The president's National Medal of Science: Recipient Details. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ JEWISH RECIPIENTS OF THE US NATIONAL MEDAL OF SCIENCE. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ Archives for Honors and Awards. Архів оригіналу за 2012-09-12.
- ↑ The Shaw Prize - Peter Goldreich. Архів оригіналу за 2012-09-12.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Категорії:
- Народились 14 липня
- Народились 1939
- Астрономи США
- Нагороджені Національною медаллю науки США
- Випускники Університету Корнелла
- Науковці Каліфорнійського технологічного інституту
- Іноземні члени Лондонського королівського товариства
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Нагороджені золотою медаллю Королівського астрономічного товариства
- Лауреати премії Шао
- Американські професори
