Пітер Лелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пітер Лелі
Pieter van der Faes англ. Peter Lely
Peter Lely.jpg
Автопортрет, переведення у меццотінто Ісаака Бекета та Джона Сміта
Ім'я при народженні Pieter van der Faes(Пітер ван дер Фес)
Дата народження 14 вересня 1618(1618-09-14)
Місце народження Зост Вестфалія
Дата смерті 30 листопада 1680(1680-11-30) (62 роки)
Місце смерті Лондон
Національність англієць голландського походження
Громадянство Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Жанр живопис, малюнок
Навчання Пітер де Греббер (Гарлем, Голландія)
Напрямок бароко
Роки творчості 1628 — 1680
Покровитель лорд Нортамберленд, король Карл І, потім Карл ІІ Англійський
Вплив Майстерня Пітера Пауля Рубенса, Антоніс ван Дейк, фламандське бароко
Вплив на художників-портретистів у Лондоні
Твори Peter Pett and the Sovereign of the Seas[d], Portrait of Charles I, with his second son, James, Duke of York[d] і Portrait of George Monck, 1st Duke of Albemarle, English Admiral and Statesman[d]
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі


Пітер Лелі (англ. Peter Lely 14 вересня, 1618, Вестфалія — 30 листопада, 1680, Лондон, Королівство Англія) — англійський художник 17 ст., голландського походження. Справжнє ім'я Пітер ван дер Фес.

Голландський період[ред.ред. код]

Народився у місцевості, котра нині належить Вестфалі, Німеччина. В невеликому німецькому місті його батько-голандець перебував на службі офіцером у курфюрста Брандендурзького.

Художнє ремесло опановував у місті Харлем, Голландія, у майстрні художника Пітера де Греббера (бл. 1600 —— бл.січня 1653). Батько Пітера сам був художником і співпрацював у майстерні Пітера Пауля Рубенса. Коли батько відбув 1618 року у Антверпен, разом з ним відбув і син Пітер Греббер, що надало можливість знати самого Рубенса і всмоктати спливи фламандського бароко і деякі риси творів числених майстерів рубенсової майстерні. Відблиски впливів антверпенських майстрів були притаманні і творам Пітера де Греббера, а відтак були привабливі до сприйняття їх молодим Пітером ван дер Фесом, котрий стане Пітером Лелі лише у Лондоні. Ранні твори харлемського періоду або не збережені, або ідуть як твори Пітера де Греббера, голови майстерні.

1637 року Пітер ван дер Фес був прийнятий у гільдію св. Луки міста Харлем. Прізвище або псевдонім Лелі нібито прийнято молодиком на знак королівських лілей, що були на рідному будинку батька у місті Гаага, де батько народився.

Англійський період[ред.ред. код]

Двадцятитрірічний художник-початківець (1641 року) відбув у Лондон. Він приніс з собою відблиски мистецтва фламандського бароко та утрехтських караваджистів. Як і його вчитель, створював у компромісній манері біблійні і міфологічні композиції з впливами фламандських барокових митців і голландських реалістів 17 ст. Стримане бароко новоприбулого художника непогано укладалось у вимоги до мистецтва пихатої англійської аристократії, котра не розділяла бравурної барокової пристрасті фламандців чи італійців, але волала власного звеличення у пишній манері. Цю манеру діяльно підтримав Пітер ван дер Фес (що став Пітером Лелі), котрий вивчав парадні портрети роботи Антоніса ван Дейка. І як послідовник щойно померлого Антоніса ван Дейка виробився у модного портретиста і нащадка його компліментарної манери.

Серед перших покровителів художника — лорд Нортамберленд.

Популяризація техніки меццо-тінто[ред.ред. код]

Перебування у Лондоні перетворилося на постійне місце життя і творчості. Як і Антоніс ван Дейк, він створив майстерню з численими помічниками і учнями. Були розроблені схеми парадних портретів за номерами, що полегшувало помічникам підготовчі роботи до нового портрета. Деяка монотонність портретів на замову зменшувалась різними додатками і деталями - квітами, музичними інструментами, різноманітними сукнями дам, котрі і самі піклувались про пишність і ефектність враження. Поточне виробництво портретів на замову зробило Пітера Лелі одним із найпродуктивніших англійських майстрів 17 ст. і по смерті художника залишилась велика кількість робіт його і його помічників. По смерті художника помічники також закінчували незавершені картини і портрети і знову пускали їх у продаж.

Аби збільшити рекламу власної майстерні, Пітер Лелі почав використовувавти техніку меццо-тінто, що надавала можливість у чорно-білій гравюрі передавати художні ефекти портретів його роботи. З цією метою він запросив у Лондон голландських майстрів меццо-тінто. Відтоді техніка меццо-тінто отримала поширення і у Королівстві Англія.

Серія портретів Віндзорські красуні[ред.ред. код]

Декоративне сприйняття живих жінок сприяло появі серії портретів красунь на англійський смак. Це десять портретів молодих паньонок, що прислужували або створювали привабливе оточення при королівскому дворі. Назва серії утворена від королівського замка Віндзор, де портрети прикрасили палацові стіни. Згодом портрети передали у палац Хемптон Корт.

Замову на створення портретів власних подруг і знайомих аристократок надала принцеса Йоркська, Анна Хайд.

Галерея — Віндзорські красуні[ред.ред. код]

Портрети морських офіцерів[ред.ред. код]

Пітер Лелі. «Принц Джеймс, герцог Йоркський», до 1673 р.

Антиподом серії Віндзорські красуні стануть тринадцять портретів англійських моряків — адміралів і капітанів. Замовником серії був принц Джеймс, герцог Йоркський. Для його колекції і були створені портрети морських офіцерів, що служили під його орудою у битві при Лоустофті 13 червня 1665 р.

Практично всі вони учасники Другої англо-голландської війни (1665-1667 рр). На початок 21 ст. портрети моряків-аристократів передані у Національний морський музей у Грінвічі.

Мармурова Венера доби еллінізма або Лелі-колекціонер[ред.ред. код]

Статки художника, що розбагатів, дозволили зібрати власну колекцію картин, де були Тиціан, Паоло Веронезе, Пітер Пауль Рубенс, Клод Лоррен тощо. Колекція Пітера Лелі включала також велику колекцію малюнків західноєвропейських майстрів.

Всі мистецькі колекції художника були у роздріб продані по його смерті.

Серед цікавих зразків мистецької колекцї художника опинилась і мало пошкоджена мармурова «Венера», римська копія з твору доби еллінізма. Художник перехопив скульптуру на розпродажі королівського зібрання. «Венера» по смерті художника пройшла через нових власників і згодом потрапила до збірок у Британський музей, де експонується і нині.

Смерть[ред.ред. код]

Пітер Лелі помер у Ковент-Гардені. Його поховали у церкві св. Павла, Ковент-Гарден.

Галерея творів[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пітер Лелі

Джерела[ред.ред. код]

  • Millar, Oliver 'Sir Peter Lely 1618-80' [London]: National Portrait Gallery, 1978
  • A.Prater, H.Bauer: Malerei des Barock, Köln, 1997
  • Гос.Эрмитаж, «Западноевропейская живопись», каталог 2, Ленинград, «Аврора», 1981