Пітер Устінов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пітер Устінов
Peter Ustinov
Фото
Ім'я при народженні: Peter Alexander Baron von Ustinov
Дата народження: 16 квітня 1921(1921-04-16)
Місце народження: Лондон, Британська імперія
Дата смерті: 28 березня 2004(2004-03-28) (82 роки)
Місце смерті: Женольє, Во (кантон), Швейцарія
Громадянство: Велика Британія Велика Британія
Професія: актор, кінорежисер, драматург, продюсер
Кар'єра: 1940–2004
IMDb: ID 0001811

Сер Пітер Александр Устінов, CBE (англ. Sir Peter Alexander Ustinov; 16 квітня 1921, Лондон — 28 березня 2004, Женольє, кантон Во, Швейцарія) — британський актор театру та кіно, кінорежисер, постановник опер і драматичних вистав, драматург, сценарист, письменник, газетний та журнальний колумніст, теле- та радіоведучий, продюсер. Лауреат премій «Оскар», «Еммі», «Греммі», BAFTA, командор Ордена Британської імперії.

Біографія[ред.ред. код]

Пітер Устінов народився 16 квітня 1921 року в багатонаціональній родині, що проживала в одному з районів Лондона — Швейцарський Котедж. При народженні він отримав ім'я Пітер Олександр фон Устінов (англ. Peter Alexander Baron von Ustinov), і, за наполяганням віруючою бабусі, був хрещений за протестантським обрядом як «Петерус Александрус» в одній з церков Гамбурга.

Батько — німецький підданий швейцарського, ефіопського, єврейського та російського походження Йона Платонович фон Устінов (Jona von Ustinov), відомий у родині під прізвиськом «Клоп», мати — Надія Леонтіївна Бенуа мала російське, французьке, іспанське та італійське походження, походила зі старовинного петербурзького артистичного роду Бенуа. Батьки Пітера Устінова познайомилися і повінчалися 1920 року у Петрограді, куди Йона прибув, за твердженням біографів, щоб розшукати матір та сестру. Незабаром за підробними документами вони відбули на шведському пароплаві з охопленої революцією Росії до Амстердаму, а через деякий час перебралися до Лондону.

Німецький дворянський титул, імовірно був подарований дідові Пітера Платону Григоровичу Устінову німецьким імператором Вільгельмом I. На початку Другої світової війни цей титул у Британії виглядав більш ніж підозріло, тому родині довелося від нього відмовитися.

Пітер навчався у Вестмінстерському коледжі, де його «однокашником» був син Ріббентропа. Ще у ранні роки учнівства Устінов виявив здібності до вивчення англійської та французької мов, інших гуманітарних предметів. У зрілому віці він вільно говорив англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською та російською мовами. Крім цього він володів розмовною турецькою та новогрецькою мовами, розумів їдиш. Разом з цим норовливому Устінову не були до душі такі обов'язкові шкільні предмети як латина та математика, тому коледж він так і не закінчив.

Пітер Устінов дебютував на сцені у 17 років, а у віці 21 року вперше знявся у кіно. Після війни знімався у Великій Британії, США. Неодноразово виконував роль знаменитого детектива Еркюля Пуаро.

У 1950-ті роки став писати та ставити свої п'єси, грати у них. Протягом шести років був канцлером Даремського університету. 1977 року вийшла автобіографічна книга Пітера Устінова «Дорогий я» (Dear Me). 1987 року прокоментував офіційний огляд сезону Формули-1 1987 року.

2002 року Пітер Устінов приїхав до Берліна за дорученням ЮНІСЕФ, щоб уперше познайомитися з виставкою United Buddy Bears, яка пропагувала мирне співіснування націй, культур та релігій. Устінов виступив за те, щоб один зі 140 ведмедів уособлював Ірак. 2003 року він у якості покровителя відкрив другу виставку United Buddy Bears у Берліні.

Чотири рази був лауреатом премії «Еммі» (Востаннє за «Росію Пітера Устінова»). Отримав «Оскари» за фільми «Спартак» та «Топкапі» (1964). Всього знявся у 88 фільмах.

Помер 28 березня 2004 року в Швейцарії від серцевої недостатності.

Особиста життя[ред.ред. код]

Був одружений тричі. Друга дружина — актриса Сюзанна Клутьє.

Вибрана фільмографія[ред.ред. код]

Пітер Устінов у ролі Еркюля Пуаро[ред.ред. код]

Фільми про Устінова[ред.ред. код]

Театральні роботи[ред.ред. код]

  • 1967 — «Як би високо ти не піднімався, ти завжди будеш лише на півдорозі до вершини» (Halfway up the Tree).
  • 1997 — «Любов до трьох апельсинів», вистава-опера, спільно з Олегом Шейнцисом у московському Большому театрі.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Пітер Устінов. Про себе улюбленого.... — М. : "Захаров", 1999. — 336 с. — ISBN 5-8159-0022-2.
  • Пітер Устінов. Переможений. Трішки співчуття. — М. : Профобразование, 2001. — 590 с. — ISBN 5-94927-009-2.
  • Пітер Устінов. Крамнегел. — М. : «Молода Гвардія», 1987. — 528 с.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]