Піфон (міфологія)
| Піфон | |
|---|---|
 | |
| Мати | Гея |
Піфо́н, від дав.-гр. Πύθω, що значить гноїти – у давньогрецькій міфології[1] – це дракон, який охороняв вхід до місця віщування Дельфійського оракула до заняття його Аполлоном і вважався сином Геї). За іншою версією сам Піфон давав пророцтва ще до Аполлона[2].
Дев'ятьма кільцями Піфон обвив понад хмари гору Парнас[3], або сім разів обгорнув Дельфи[4]. Вбиваючи його (на зображенні), Аполлон випустив, за різними версіями, 100[5] або 1000 стріл [6]. Після вбивства чудовиська Аполлон очистився у водах Пенея в Темпейській долині, куди на свято відправляли священне посольство, щоб нарубати гілок лавра[7]. Аполлон поклав кістки Піфона в триніжок і встановив Піфійські ігри[2].
Коли дракон зогнив (піфестай), місту дали назву Пітон[8]. За іншими розповідями, він зогнив в області Локрі, тому Локрі звуть пахучими[9].
За вбивство Гея хотіла скинути Аполлона в Тартар [10]. Для спокутування Аполлон мусив 8 років залишатися у вигнанні для умилостивлення гніву Геї. Це згадувалося в Дельфах різними священними обрядами і процесіями.
На кожен дев'ятий рік в Дельфах відзначали свято Септерій[11]. Нащадками Піфона були змії, що жили в священному гаю Аполлона в Епірі[12].
Самі Дельфи називаються в Іліаді Піфо; навпаки, Пітон називається іноді Дельфін (або Дельфіном)[13]. Таке ім'я носить дракон в Дельфах, убитий Аполлоном, у Аполлонія Родоського і Нонна[14]. Він став сузір'ям[15].
За Меандром і Каллімахом, в Дельфах жила дракониця на ймення Дельфіна[16].
За евгемерістичною версією, Пітон - син Крія, царя Евбеї, розбійник, що грабував святилище бога. Збирався піти походом на Дельфи. Пророчиця Фемоноя передрекла, що Аполлон вразить його стрілою[17]. За тлумачення Ефори, це чоловік, якого звали Драконом, а його хатину спали дельфійці[18]. За тлумаченням Антипатра з Тарсу, міф розповідає про те, що сонячні промені знищили шкідливі випаровування у вогкій місцевості[19].
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Fontenrose J.Python: A study of Delphic Myth nad its Origins. Berkeley; L.A. 1959.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Міфи народів світу. М., 1991-92. У 2 т. Т.2. С.316; Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека IV 4, 1; Павсаній. Опис Еллади X 6, 5-6; Дивіться Клавдіан. Проти Руфіна I Вступ. 1-14.
- ↑ а б Гігін. Міфи 140
- ↑ Каллімах. Гімни IV 93
- ↑ Стацій. Фіваїди I 564
- ↑ Сімонід, фр.26 Бергк = Юліан / / Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.415, 593
- ↑ Овідій. Метаморфози I 443
- ↑ Еліан. Строкаті розповіді III 1
- ↑ Гімни Гомера II 192-196
- ↑ Плутарх. Грецькі питання 15
- ↑ Схолії до Есхіла / / Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.359
- ↑ Плутарх. Грецькі питання 12
- ↑ Еліан. Про природу тварин XI 2 / / Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.571
- ↑ Міфи народів світу. М., 1991-92. У 2 т. Т.1. С.364
- ↑ Аполлоній Родоський. Аргонавтика II 700; Нонн. Діяння Діоніса XIII 28
- ↑ Нонн. Діяння Діоніса XXIII 288
- ↑ Схолії до Аполлонію Родосскому. Аргонавтика II 706 / / Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.414
- ↑ Павсаній. Опис Еллади X 6, 6-7
- ↑ Страбон. Географія IX 3, 12 (стр.422)
- ↑ Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.396
_(14596485307).jpg)
