Піуза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Піуза
Piusa
Härma müür.jpg
57°40′32″ пн. ш. 27°04′50″ сх. д. / 57.67572000002777344° пн. ш. 27.08075000002777699° сх. д. / 57.67572000002777344; 27.08075000002777699
Витік Küläjärv[d]
• координати 57°40′33″ пн. ш. 27°04′51″ сх. д. / 57.67583° пн. ш. 27.08083° сх. д. / 57.67583; 27.08083
висота, м 212 м
Гирло Lake Pskov[d]
• координати 57°58′03″ пн. ш. 27°49′00″ сх. д. / 57.96750° пн. ш. 27.81667° сх. д. / 57.96750; 27.81667
Похил, м/км 1,94 м/км
Країни: Flag of Estonia.svg Естонія і Flag of Russia.svg Росія
Площа: 796 км2 км²
Довжина 109 км
Притоки: Pelska River[d], Q18626548?, Q12370061?, Obinitsa Stream[d], Q32203126? і Raudoja[d]
Водойми в руслі Alasjärv[d]
GeoNames 453736
Піуза у Вікісховищі?
Піуза неподалік міста Печори

Піуза (ест. Piusa jõgi; рос. Пимжа) — річка, що протікає територією Естонії та Росії (Печорський район Псковської області), бере початки біля озера Аласьярв. Впадає у Псковське озеро біля села Будовиж.

Загальна протяжність водної артерії складає 93 км (за іншими даними 109 км), з яких близько 13 км протікає землями Росії і має назву Пижма.

У середньовіччі річище слугувало кордоном між Ливонським ландмейстерством Тевтонського ордену та Псковськими землеволодіннями до поразки від Івана Грозного у 1561 році.

Русло річки має дуже мінливі пейзажі. Поруч витоку з озера Алас'ярв біля села Вілла, розташована найвища точка Естонії і Прибалтики в цілому — гора Суур Мунамяґі, висота якої складає 318 м. Піуза, за рахунок перепаду висот, спускаючись піщаними порогами до низу відшліфовує водами свої береги, що дає можливість побачити природні піщані «стіни». Найвища з таких — Хярма висотою 43 м[1].

Печери в середній частині Піузи

В рівниній частині, що проходить неподалік однойменної залізничної станції, на лівому березі річки є великі піщані печери. Утворилися вони внаслідок розробки піщаних родовищ, яких багато в цій частині Піузи, що тривали починаючи з 1922 року і до 1966 року. Таким чином, шахти понад сорок років забезпечували місцеву скляну промисловість сировиною. Наразі загальна площа рукотворних печер складає 46 га та є найбільшим у Північній Європі місцем зимівлі для кажанів[2].

На берегах річки створено декілька заповідних зон:

  1. у 1965 році — заповідник заплави річки Піуза — заснований 1964 року, площа 9,64 км².
  2. на базі покинутих шахт, що утворюють привабливі для мандрівників місця через розселення кажанів та «храмову» архітектуру виробок висотою до 6 метрів — у 1999 році.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]