Піхви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Піхви меча. Сучасна реконструкція

Пі́хви[1] (як застаріле уживається й однина — «піхва»)[2] — футляр для холодної клинкової зброї: шаблі, кинджала, меча тощо. Можуть бути шкіряними, дерев'яними, металевими і пластиковими.

Етимологія[ред.ред. код]

Згідно з одною з гіпотез, слово «піхва» (однина від «піхви») походить від прасл. *pošъva («оболонка», «обшивка»), зв'язаним з дієсловом «пошивати», яке змінилось під впливом «поховати»[3]. Звідси також біл. похва («піхви»), пол. pochwaчеськ. pochvaсловац. pošva («піхви»). Пор. також «пішва» («підковдра») і «пошивка» («наволочка»). Можливо, що звідси також походять слова «пахва» і «пах».

Історія[ред.ред. код]

Давнішим матеріалом для піхов слугувала шкіра: чохол з неї був імпровізованими піхвами. Надалі з'явилися складніші конструкції: з двох дерев'яних дощечок, обтягнутих шкірою. Існували також костяні та рогові піхви. У XIX ст. набули поширення цільнометалеві піхви. Вони відрізнялися міцністю, проте, сильно тупили клинок. Піхви сучасних бойових та мисливських ножів частіше роблять зі шкіри, пластику, іноді — з цупкої тканини.

Піхви, подібно іншим елемантам спорядження воїна, могли бути багато убрані, прикрашалися інкрустаціями, карбуванням, золотими та срібляними деталями. Для кріплення піхов до пояса на них передбачені кільця, втім, це не є невідмінним елементом: так, на піхвах японських мечів вони відсутні (їх носили застромленими за пояс), у Європі піхви часто їх не мали, просто прив'язували до них ремені спеціальним вузлом. Верхній кінець дерев'яних та шкіряних піхов, з того боку, куди встромляють клинок, зміцнювався захисною окантовкою: щоб вберегти його від пошкоджень лезом. Нижній кінець завершувався наконечником — бутеро́ллю (від фр. bouterolle)[4]. На дорогих піхвах бутеролі робили з дорогоцінних металів, слонової кістки, прикрашали фігурами.

Матеріали[ред.ред. код]

Залежно від матеріалу піхви поділюються на шкіряні, дерев'яні, кістяні (рогові), цільнометалеві, тканинні і пластикові.

Шкіряні піхви[ред.ред. код]

Дерев'яні піхви[ред.ред. код]

Кістяні (рогові) піхви[ред.ред. код]

Кістяні і рогові піхви є вельми рідкісними.

Цільнометалеві піхви[ред.ред. код]

Цільнометалеві піхви мають низку переваг: міцні, стійкі до розсихання і жолоблення. Зі сталі виконані піхви багнетів-ножів до радянської стрілецької зброї, оскільки від них вимагається висока надійність при використанні їх у поєднанні з клинком як ножиць.

Ткані піхви[ред.ред. код]

Пластикові[ред.ред. код]

Пластиковими піхвами споряджається більшість сучасних ножів і кинджалів. До їхніх плюсів належать вологостійкість і легкість. Часто пластик формується (відливається) прямо на лезо. Виходить своєрідна «панчоха», яка утримує його настільки щільно, що відпадає необхідність додаткової фіксації. З високоміцного пластику виконані піхви багнета-ножа M7 до M16.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • Піхва — орган плацентарних і сумчастих ссавців, а також частина деяких рослин. За походженням є калькою з лат. vagina, яке буквально значить «піхви».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Піхви // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Піхва // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  4. Исторический словарь галлицизмов русского языка. 

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Піхви