Пічугін Федір Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федір Пилипович Пічугін
рос. Фёдор Филиппович Пичугин
Народження 22 квітня 1891(1891-04-22)
Водоп'янівка
Смерть 22 грудня 1972(1972-12-22) (81 рік)
Вороніж
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Партія КПРС
Звання  Генерал-майор
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Фе́дір Пили́пович Пічу́гін (рос. Фёдор Филиппович Пичугин; нар. 1891 — пом. 1972) — радянський воєначальник часів Другої світової війни, генерал-майор (1943).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 22 квітня 1891 року в селі Водоп'янівка, нині Воронезької області Росії. Росіянин.

З листопада 1917 року — у лавах Червоної гвардії, з 1918 року — в Червоній армії. Член РКП(б) з 1918 року. Учасник Громадянської війни в Росії: командував червоногвардійським загоном, зведеним червоноармійським загоном. У 1928 році екстерном здав іспити за курс військової школи РСЧА, наступного року закінчив Вищі стрілецькі курси «Постріл».

Учасник німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року. Воював на Західному, Південному, Сталінградському, Донському, Білоруському та 1-у Білоруському фронтах.

У початковому періоді війни підполковник Ф. П. Пічугін командував 811-м стрілецьким полком 229-ї стрілецької дивізії 69-го стрілецького корпусу 20-ї армії Західного фронту.

З 29 травня 1942 року по 25 лютого 1945 року — комендант 115-го Жлобинського Червонопрапорного ордена Кутузова 2-го ступеня укріпленого району. Брав участь в обороні Сталінграда.

1 вересня 1943 року полковнику Ф. П. Пічугіну присвоєне військове звання «генерал-майор»[1].

З лютого 1945 року — заступник командира зі стройової частини 90-ї стрілецької Ропшинської Червонопрапорної ордена Суворова 2-го ступеня дивізії.

Після виходу в запас жив у місті Воронежі, де й помер 22 грудня 1972 року.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна (…), чотирма орденами Червоного Прапора (28.08.1942, 09.03.1943, 28.08.1944, …), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (04.11.1943) і медалями.

Почесний громадянин міста Жлобина Гомельської області Білорусі (24.06.1969).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]