Пішки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пішки
Пішки. Земська школа. Бл. 1914 р.
Пішки. Земська школа. Бл. 1914 р.
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Корсунь-Шевченківський район
Рада/громада Пішківська сільська рада
Код КОАТУУ 7122587101
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 379
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19410
Телефонний код +380 4735
Географічні дані
Географічні координати 49°31′49″ пн. ш. 31°06′58″ сх. д. / 49.53028° пн. ш. 31.11611° сх. д. / 49.53028; 31.11611Координати: 49°31′49″ пн. ш. 31°06′58″ сх. д. / 49.53028° пн. ш. 31.11611° сх. д. / 49.53028; 31.11611
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Місцева влада
Адреса ради с. Пішки
Сільський голова Сідіченко Віталій Віталійович
Карта
Пішки. Карта розташування: Україна
Пішки
Пішки
Пішки. Карта розташування: Черкаська область
Пішки
Пішки
Мапа

Пі́шки — село в Україні, в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області. У селі мешкає 379 людей.

Походження назви села[ред. | ред. код]

Назва села походить від горбистої місцевості, зв'язок між жителями якої можливий тільки пішки.

Історія села[ред. | ред. код]

Село виникло в XVII столітті.

Перші поселення в селі Пішки з’являються в ХІІ - ХІП століттях. Одними з перших, за переказами старожилів, були Гончаренки за родом їх занять по виготовленню гончарного посуду.

Поблизу Пішок відкрито кургани ранньо-скіфського періоду, городище, селище, курган¬ний могильник і скарб ювелірних виробів часів Київської Русі. У західній частині села знаходиться земляне замковище з валами і воротами та з ознаками кам'яних будівель.

Після реформи  в 1861 році землі, які розташовані  навколо Пішок, Ситників купив пішківський поміщик Варварський Корній Свиридович, у володінні якого було понад 1800 десятин кращих  земель. Перед революцією 1917 року він 400 десятин подарував своїй дочці Олені, у якої маєток був біля станції Таганча. Селяни терпіли нестатки, жили в проголодь, працювати ходили на панські економії,  панувало безправ'я і несправедливість.

У 1905 році жителі села Копійка Евген Данилович і Харченко Оврам Степанович служили на панцернику «Потьомкін» і  приймали участь у повстанні  на ньому.

З радістю зустріли односельчани перемогу революції 1917 року. Конфісковані  землі поміщика Варварського і його дочки Олени перейшли у володіння селян.

Близько 1914 року Канівське земство збудувало у Пішках земську трикласну школу в стилі українського архітектурного модерну (УАМ). Ця школа збереглася і досі. Вона П-подібна в плані, одноповерхова. цегляна, на кам'яному цоколі. Стіни школи складені з жовтої нетесаної цегли, з використанням народних орнаментів. Головний вхід прикрашений двозаломною баштою з шатровим верхом. Пам'ятка української національної архітектури виявлена у 2016 р. архітектором Іваном Биковим, потребує ремонту та охоронного статусу.

У 1919 році розпочалась радянська окупація. Першим головою сільської Ради був І.Х. Петренко, а в 1920 році організовано комітет незаможних селян, головою якого був П.І. Федюк.

Як у селі Пішках, так і в селі Нехворощ було взято напрямок на ліквідацію безграмотності, для чого були організовані лікнепи і хати чита­льні, де навчалося все доросле населення.

29 листопада 1929 року селяни почали об'єднуватись в артілі, так був заснований колгосп "Червона Нива", головою якого був Василь Григорович Степаненко.

Мирну працю односельчан перервала війна з німецько-фашистськими загарбниками, село окуповане в липні 1941 року. На захист своєї Батьківщини в роки війни пішло 291 осіб, з яких 157 чоловік загинуло на фронтах Другої світової війни та замучені в застінках гестапо.

Піішки. Земська школа. Прибл. 1914 р.

Люди[ред. | ред. код]

В селі народився Фесенко Василь Пилипович — Герой Радянського Союзу.

У селі проживав Харковець Анатолій Порфирович Герой Радянського Союзу.

Посилання[ред. | ред. код]