Піщенко Віталій Іванович

Піщенко Віталій Іванович
рос. Виталий Иванович Пищенко
Ім'я при народженні	Виталий Иванович Пищенко
Народився	31 липня 1952(1952-07-31) (71 рік) Новосибірськ
Громадянство	СРСР  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	прозаїк
Мова творів	російська
Роки активності	1981–
Напрямок	проза
Жанр	фантастична повість, оповідання, пригодницький роман
Magnum opus	«Замок жаху»
Премії	Премія імені Єфремова (2008, 2011), «Місячна веселка» (2004), «Фанкон» (1995), Премія «Во славу Отечества» (2009, 2011)
Піщенко Віталій Іванович у Вікісховищі

|Ukrcenter=

Віталій Іванович Піщенко (рос. Виталий Иванович Пищенко, 31 липня 1952, Новосибірськ) — радянський та російський письменник-фантаст, автор детективної та пригодницької прози, а також організатор та керівник Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів.

Біографія

Віталій Піщенко народився у Новосибірську, і після закінчення школи навчався в Новосибірському сільськогосподарському інституті, отримавши фах зоотехніка. Після закінчення вишу навчався в аспірантурі, пізніше працював викладачем у інституті, а також секретарем комсомольської організації інституту, а пізніше комсоргом комсомольської організації Сибірського відділення ВАСГНІЛ. У 1987 році Піщенко перейшов на журналістську роботу, працював відповідальним секретарем журналу «Сибирские огни», співпрацював також із журналами «Молодой коммунист» та «USRS». З 1980 року Віталій Піщенко включається в роботу Новосибірського клубу шанувальників фантастики «Амальтея», керівником якого був письменник-фантаст Михайло Міхеєв. Піщенко був активним учасником семінарів для молодих письменників-фантастів, а також фантастичних конвентів, зокрема «Аеліти». У 1988 році він став одним із організаторів, а невдовзі й керівником Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів. У 1989 році він стає членом Спілки письменників СРСР. На посаді керівника спілки молодих письменників-фантастів, на думку критика Василя Владимирського, Піщенко зумів примирити дві течії в тодішній радянській фантастиці — молодих письменників 80-х років, яких ніхто не хотів видавати, та письменників-держчиновників, що відповідали за випуск фантастики та її ідеологічне забарвлення — запропонувавши третій шлях, а саме переведення видання фантастики на широку комерційну основу, що в рази збільшило тиражі фантастичних книг, особливо молодих радянських авторів.

Після переведення керівництва Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів до Тирасполя Піщенко переїздить до цього міста. Під час подій у Придністров'ї Піщенко був прес-аташе в Олександра Лебедя. Підтримавши придністровських путчистів, після створення Придністровської Молдавської Республіки залишився жити в Тирасполі, і після невдалих спроб відновити Всесоюзне об'єднання молодих письменників-фантастів працював завідуювачем кафедри журналістики Придністровського державного університету, а також був керівником Спілки письменників Придністров'я. За співробітництво з тираспольською владою отримав нагрудний знак ПМР «Інтернаціональна допомога».

З 2001 року Віталій Піщенко живе у Москві, де з 2002 року працює заступником головного редактора видавництва «Вече», яке тоді ж розпочало активний випуск відразу кількох серій фантастичних видань. Він також став членом Ради з фантастичної та пригодницької літератури, а також є членом Академії з вивчення національної безпеки. У 2013 році Віталій Піщенко став шеф-редактором білоруського фантастичного журналу «Космопорт».

Літературна творчість

Літературну творчість Віталій Піщенко розпочав у 1981 році, першим його твором у жанрі фантастики стало оповідання «Рівні можливості». У 80-х роках Піщенко видав кілька фантастичних повістей та низку оповідань, пізніше на більш чим 10 років відійшов від фантастики, переважно пишучи публіцистичні, іноді пригодницькі твори, одночасно займаючись організаційною роботою у спілках письменників. У перших творах автора характерними є стандартні фантастичні сюжети про подорожі в паралельні світи («Світів між двох…») або подорожі в часі («Замок жаху»). Пізніше, не сприйнявши розпад СРСР та утворення нових незалежних держав, проте підтримавши сепаратистські утворення на території колишнього СРСР, у творчості письменника проступають навіть шовіністичні нотки, особливо помітні в романі «Гроза над Цхінвалом», в якому письменник з точки зору російських можновладців та військових описує події російсько-грузинської війни 2008 року. За цей роман письменник навіть удостоєний премії «Во славу Отечества» в 2011 році. Віталій Піщенко також є автором кількох дитячих книжок та детективних повістей.

Нагороди та премії

Віталій Піщенко є лауреатом премії імені І. А. Єфремова за 2008 та 2011 роки, премії «Місячна веселка» за 2004 рік, «Фанкон» за 1995 рік. Піщенко є також лауреатом премій імені Фадєєва, Симонова, Пікуля.

Переклади

Твори Віталія Піщенка перекладені кількома мовами народів колишнього СРСР та іншими мовами.

Бібліографія

Романи

• 2004 — Укус ангела (У співавт. з Юрієм Самусем)
• 2009 — Абордажники (У співавт. з Михайлом Шалаєвим)
• 2009 — Гроза над Цхинвалом (У співавт. з Олександром Марковим)
• 2009 — По законам ненависти (У співавт. з Олександром Марковим)
• Дилогія
  • 2017 — Ущелье злых духов
  • 2018 — Запутанный след

Повісті

• 1988 — «Миров двух между…»
• 1988 — НЛО из Грачевки
• 1991 — Замок ужаса
• 2002 — Хотели как лучше (У співавт. з Юрієм Самусем)
• 2003 — Первое испытание

Оповідання

• 1981 — Равные возможности
• 1982 — Колобок
• 1982 — Командировка
• 1983 — Изобретатель
• 1984 — Рекламный проспект
• 1987 — Что завтра ответить?
• 1988 — Баллада о встречном ветре
• 1990 — В лабиринте фортуны
• 1990 — Будьте доброжелательны!
• 2003 — Первое испытание
• 2003 — Компьютерная леди (У співавт. з Юрієм Самусем)

Посилання

• Пищенко Виталий Иванович (рос.)
• Віталій Піщенко на сайті fantlab.ru (рос.)
• Виталий Иванович Пищенко (рос.)
• Виталий Иванович Пищенко (рос.)
• vitvto — блог у LiveJournal, який веде Віталій Піщенко.