Піщівська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Піщівська волость
Центр Піщів
Площа 16 240 (1885)
Населення 7820 осіб (1885)
Густота 44.1 осіб / км²
Наступники Пищівський район

Піщівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новоград-Волинського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Піщів.

З 1921 року входила до складу Новоград-Волинського повіту.

Станом на 1885 рік складалася з 19 поселень, 18 сільських громад. Населення — 7820 осіб (3974 чоловічої статі та 3846 — жіночої), 1169 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 10210 7617
Приватної власності 5602 2694
Казенної власності
Іншої власності 448 327
Загалом 16240 10638

Основні поселення волості:

  • Піщів — колишнє власницьке село, при струмку, 619 осіб, 111 дворів, волосне управління (повітове місто —20 верст); православна церква, школа, постоялий будинок, казна, вітряний млин.
  • Велика Деражня — колишнє власницьке село, 190 осіб, 25 дворів, школа, постоялий будинок, водяний та вітряний млини.
  • Груд — колишнє власницьке село, 285 осіб, 57 дворів, школа, постоялий будинок, 2 вітряних млини.
  • Дуплинки — колишнє власницьке село, при струмках, 313 осіб, 59 дворів, школа, постоялий будинок, вітряний млин.
  • Дідовичі — колишнє власницьке село, 445 осіб, 80 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
  • Жеребилівка — колишнє власницьке село, при струмках, 387 осіб, 30 дворів, школа, пам'ятник звільненим селянам у 1861 р., казна, 2вітряних млини.
  • Зв'ягельські Пилиповичі — колишнє власницьке село, при струмку Церем, 305 осіб, 50 дворів, православна церква, костел, католицька каплиця, школа, постоялий будинок, казна, 2 водяних млини, костопальний завод.
  • Кобиллє — колишнє власницьке село, при струмку, 706 осіб, 138 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
  • Корецькі Пилиповичі — колишнє власницьке село, при струмку Церем, 259 осіб, 53 дворів, школа, постоялий будинок, водяний млин.
  • Крайня Деражня — колишнє власницьке село, при струмку, 227 осіб, 31 двір, школа, постоялий будинок, вітряний млин.
  • Мужиловичі — колишнє власницьке село, при струмку Курчик, 334 особи, 63 дворів, школа, постоялий будинок, водяний млин.
  • Осичний Молодьків — колишнє власницьке село, 456 осіб, 90 дворів, школа, постоялий будинок, казна.
  • Полчини — колишнє власницьке село, при струмку Згару, 366 осіб, 60 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, казна, цегляний завод.
  • Середня Деражня — колишнє власницьке село, при струмку, 256 осіб, 34 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
  • Сторожів — колишнє власницьке село, при струмку Курчик, 596 осіб, 81 двір, православна церква, постоялий будинок, 2 казни, 3 водяних млини, лісопильний і вінокурний заводи.
  • Тожир — колишнє власницьке село, 353 особи, 70 дворів, православна церква.


Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]