Пію мараньйонський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пію мараньйонський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горнерові (Furnariidae)
Рід: Пію (Synallaxis)
Вид: Пію мараньйонський
Synallaxis maranonica
Taczanowski, 1879[2]
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Synallaxis maranonica
Віківиди: Synallaxis maranonica
EOL: 1050207
ITIS: 563239
МСОП: 22702350
NCBI: 1094523

Пію мараньйонський[3] (Synallaxis maranonica) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[4]. Мешкає в Еквадорі і Перу.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 15,5 см, вага 16-17 г. Верхня частина тіла коричнева, нижня частина тіла сірувата, крила і хвіст руді. Над очима світлі, сірувато-коричневі "брови".

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Мараньойнські пію мешкають в долині річки Мараньйон на північному заходу Перу (північна Кахамарка, північно-західний Амазонас) та на крайньому півдні Еквадору (південь Самора-Чинчипе). Вони живуть в підліску у рідколіссях, на узліссях сухих і вологих тропічних лісів, в чагарникових заростях. Зустрічаються парами на висоті від 450 до 1800 м над рівнем моря.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослідників, популяція мараньйонських пію становить від 6 до 15 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Synallaxis maranonica.
  2. W. Taczanowski. Liste des Oiseaux recueillis au Nord du Pérou par M.M. Stolzmann et Jelski em 1878. „Proceedings of the Zoological Society of London”. Part II, s. 230, 1879 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога). 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 січня 2022.