П'єр Паоло Пазоліні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр Паоло Пазоліні
Pier Paolo Pasolini
Pasolini 2.jpg
Ім'я при народженні: П'єр Паоло Пазоліні
Дата народження: 5 березня 1922(1922-03-05)
Місце народження: Болонья, Італія
Дата смерті: 2 листопада 1975(1975-11-02) (53 роки)
Місце смерті: Остія, під Римом, Італія
Національність: італієць
Громадянство: Італія Італія
Релігія: атеїст
Професія: письменник, кінорежисер, сценарист
Роки активності: 1937-1975
Напрямок: неореалізм, модернізм
IMDb: ID 0001596
Автограф: Автограф
 
Кінопремії:

Срібний ведмідь (1971)

П'єр Пао́ло Пазолі́ні (італ. Pier Paolo Pasolini; *5 березня 1922, Болонья — †2 листопада 1975) — італійський письменник, сценарист, кінорежисер.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 5 березня 1922 року в Болоньї. Мати — проста селянка, батько — представник італійського аристократичного роду. Батько з родиною не жив і Пазоліні з матір'ю зазнали значної матеріальної скрути.

Пазоліні і література[ред.ред. код]

Він почав писати вірші у 17, а в 19 їх вже друкували. У 1957 році його збірка віршів «Попіл Грамші» отримала премію Віареджо. Пізніше, коли Пазоліні подався в кінематограф, він створюватиме кінострічки за відомими літературними творами, серед яких «Кентерберійські оповідання», «Декамерон», «Цар Едіп», «Медея», «Євангеліє від Матвія» тощо. Деякі стрічки створені за романами самого Пазоліні.

Навчання[ред.ред. код]

Після закінчення Болонського університету викладав літературу і мову у Фріулі, а 1942 року видав першу збірку віршів, згодом пише і видає поезію, романи, теоретичні праці, виступає як кіносценарист. Кар'єра викладача не склалась.

Пазоліні в кіно[ред.ред. код]

Пазоліні належить близько 15 сценаріїв фільмів, серед яких «Похмурий жнець» Бернардо Бертолуччі і «Ночі Кабірії» Федеріко Фелліні.

Як режисер дебютував 1961 року фільмом «Аккатоне» — екранізацією власного роману про життя римських нетрів. Наступного року — 1962-го — знімає «Мамму Рому». Перші роботи режисера — це творче переосмислення неореалізму. Пазоліні досліджує життя і психологію італійських марґіналів, до яких належав і сам, людей суспільного дна, вперше вивівши на екран їхню своєрідну мову і культуру. Він на той час ідеалістично уявляв, що талановиті і енергійні юнаки переростуть суспільні і власні недоліки і змінять важку і жорстоку реальність. Цього не сталося, і через декілька років Пазоліні гірко зауважив, що чим більше він живе на світі, тим менше вірить в людство.

В подальших кінороботах за драматургійну основу використовував переважно класичні твори — «Євангеліє від Матвія» (1964), «Цар Едіп» (1967), «Декамерон» (1970), «Кентерберійські оповідання» (1972), «Медея» (1969), «Сало, або 120 днів Содому» (1975). Власне, нині всі роботи режисера — безперечна класика кіна. Додамо до вже названих також «Птахи великі і малі» (1965), «Теорема» (1968), «Свинарник» (1969), «Квітка тисячі й однієї ночі» (1974)…

Брудні руки поп-культури[ред.ред. код]

Митець крайніх лівих поглядів, Пазоліні протистояв комерціалізації кіна і став чимось на зразок духовного учителя для цілого кінопокоління. Він намагався «реабілітувати фізичну реальність людської плоті на екрані в її художньому і філософському аспектах, вважаючи неприпустимим віддавати цю сферу на відкуп комерційному кіно» (Валерій Босенко).

До кінорежисера зі скандальною славою потягли руки жовта преса і ненажерлива поп-культура. Він був постійним об'єктом пересудів, пліток, скандальної хроніки, бо і сам давав для цього багато привідів. Журналісти підрахували, що за період у 20 років Пазоліні мав близько 30 судових справ. За життя він був кіноіконою, як і зірка американського кіно Мерилін Монро, ще одна трагічна постать кіно 20 століття.

Смерть[ред.ред. код]

2 листопада 1975 року П'єра Паоло Пазоліні було убито неподалік від Рима за не прояснених досі обставин. Слідством було встановлено, що убивцею Пазоліні був сімнадцятилітній гомосексуалом, чи то його коханець, чи то звичайна повія. Однак, незважаючи на виводи слідства та рішення суду, багато хто припускає в убивстві Пазоліні політичні мотиви, знаходячи тому різні непрямі підтвердження. Існують й інші версії, зокрема не дуже популярна серед дослідників версія близького друга Пазоліні художника Джузеппе Дзігаіни, згідно я якою Пазоліні сам зрежисував власне вбивство, зробивши свій останній творчий жест — продумане самогубство, довівши до крайності власний міф про жертвопринесення[1].

Книги[ред.ред. код]

  • «Вірші в Казарсі» (Poesie a Casarsa. Bologna: Libreria Antiquaria, 1942)
  • «Відчайдухи» (або «Шпана»: Ragazzi di vita. Milano: Garzanti , 1955)
  • «Попіл Грамші» (Le ceneri di Gramsci. Milano: Garzanti, 1957)
  • «Жорстоке життя» (Una vita violenta. Milano: Garzanti, 1959)
  • «Аккатоне», кіносценарій (Accattone. Roma: FM (poi in: All dagli occhi azzurri), 1961)
  • «Релігія —мого часу» (La religione del mio tempo. Milano: Garzanti, 1961)
  • «Теорема» (Teorema. Milano: Garzanti, 1968)

Фільмографія[ред.ред. код]

Режисер
Рік Оригінальна назва Українська назва Нотатки
1961 Accattone Аккатоне
1962 Mamma Roma Мама Рома
1963 Ro.Go.Pa.G. РоГоПаГ Новела Овечий сир
1964 Il vangelo secondo Matteo Євангеліє від Матвія
1966 Uccellacci e uccellini Птахи Великі і Малі
1967 Le streghe Відьми Епізод Земля, побачена з Місяця
1967 Edipo re Цар Едіп
1968 Teorema Теорема Роман Пазоліні Теорема також був опублікований 1968.
1969 Amore e rabbia Любов і лють Епізод З паперовою квіткою
1969 Porcile Свинарник
1969 Medea Медея
1971 Il Decameron Декамерон В основу фільму покладений роман Джованні Бокачо Декамерон.
1972 I Racconti di Canterbury Кентерберійські оповідання
1974 Il fiore delle Mille e una Notte Квітка тисячі й однієї ночі
1975 Salò o le 120 giornate di Sodoma Сало, або 120 днів Содому

Література[ред.ред. код]

  • Пьер Паоло Пазолини. Компартия — молодёжи! — Свободное марксистское издательство, 2008.— 64 с.(рос.)
  • Пазолини П. П. Теорема: сценарии, роман, повесть, рассказы, статьи, эссе, интервью / Н. Ставровская (составитель). — М.: «Ладомир», 2000. — 671 с. — 4000 прим. — ISBN 5-86218-375-2.(рос.)
  • Э. Сичилиано Жизнь Пазолини. — СПб.: Лимбусс Пресс, ООО "Издательство К. Тублина", 2012. — 715 с. — ISBN 978-5-8370-0548-0.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Кінематографіст Це незавершена стаття про кінематографіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Італія Це незавершена стаття про особу Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Пазолини П. П. О. Аронсон. Приближение к страсти // Теорема: сценарии, роман, повесть, рассказы, статьи, эссе, интервью / Н. Ставровская (составитель). — М.: Ладомир, 2000. — С. 613. — 4000 прим. — ISBN 5-86218-375-2.