П'єр де Кубертен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр де Кубертен

фр. Pierre de Coubertin

Baron Pierre de Coubertin.jpg
П'єр де Кубертен, засновник і президент Міжнародного олімпійського комітету
Народився 1 січня 1863(1863-01-01)[1]
Париж, Франція
Помер 2 вересня 1937(1937-09-02)[2][1] (74 роки)
Женева, Швейцарія
Поховання Лозанна
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Ім'я при народженні Pierre Fredy de Coubertin
Діяльність історик, педагог[d], учитель, атлет, письменник і rugby union match official[d]
Alma mater Сорбонна
Титул барон
Посада Почесний Президент МОК
Батько Charles Louis de Frédy, Baron de Coubertin[d]
Нагороди
Олімпійські ігри
Золото Стокгольм 1912 Мистецькі змагання

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

П'єр де Фре́ді де Куберте́н (Pierre de Coubertin, при народженні фр. Pierre de Frédy, baron de Coubertin; 1 січня 1863, Париж — 2 вересня 1937, Женева) — французький громадський діяч, ініціатор відродження букви і духу давньогрецьких Олімпійських змагань, барон.

Організовані за ініціативою Кубертена змагання отримали назву Олімпійських ігор сучасності.

П'єр де Кубертен був президентом Міжнародного олімпійського комітету (МОК) з 1886 по 1925 рік і залишався почесним президентом до смерті.

Написав безліч книг, близько 1150 статей. Автор першої редакції найважливішого документа — Олімпійської хартії. Підготував перший список членів МОК.

На честь П'єра де Кубертена міжнародний олімпійський комітет запровадив медаль П'єра де Кубертена, яка вручається за прояви справжнього спортивного духу.

Життєпис[ред.ред. код]

П'єр де Кубертен народився в Парижі в аристократичній сім'ї, в родині французького живописця з давнього та знатного італійського роду Фреді.

Дитинство провів у стародавньому замку Мервіль біля Гавра, маєтку матері. Любив читати, слухати музику. Полюбляв їздити верхи, займатися фехтуванням, греблею.

З 12 років захопився фізичним вихованням, прочитавши книгу Томаса Г'юза «Шкільні роки Тома Брауна».

Відвідував низку коледжів та університетів Великої Британії та Америки, зокрема у 1880 році вступив на філософський факультет Паризького університету Сорбонна. Захопився педагогікою, психологією та історією, культурою та літературою Давньої Еллади.

Отримав ступінь бакалавра з мистецва, науки та права. Продовжив навчання і Вільній школі політичних наук в Парижі, де ознайомився з французькою філософією і історією англійської освіти. У цей період значний вплив на нього зробив професор гуманітарних наук і риторики Карой, що викладав грецьку мову, історію Стародавньої Греції і Римської імперії.

Велике значення Кубертен надавав заняттям спортом. Зокрема, боксом, фехтуванням, веслуванням, верхівковою їздою. Захоплювався регбі та виконував обов'язки рефері на фінальному матчі першого французького чемпіонату з цього виду спорту.

У 1882 році створив разом з товаришами спортивний клуб, де займаються футболом, фехтуванням і веслуванням.

План відродження Олімпії, у тому вигляді, що і багато років тому, виник ще у коледжі. Багато подорожував, був в Італії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, кілька разів відвідав Англію.[3] Вивчав системи фізичного виховання багатьох країн та дійшов до думки використати ідею відродження Олімпійських ігор для створення системи всесвітніх спортивних змагань.

На формування особистості Кубертена мала величезний вплив філософія одного з пропагандистів англійської школи фізичного виховання Томаса Арнольда.

Впродовж 1886—1887 років опублікував ряд статей, які стосувалися проблем фізичного виховання.

У 1887 ініціював створення Союзу французьких суспільств бігу.

Олімпійські змагання[ред.ред. код]

Пам'ятник присвячений П'єру де Кубертену в Лозанні, Швейцарія

Кубертен багато роздумував над ідеєю проведення міжнародних змагань в цілях популяризації спорту.

30 серпня 1887 року почалася компанія за відродження Олімпійських ігор, за словами самого Кубертена, після оприлюднення статті, у якій він звернув увагу французів на необхідність більш різносторонньої фізичної підготовки дітей у школах та створенню Ліги фізичного виховання.

У 1888 він видає книгу «Виховання у Англії», а у 1889 році «Англійське виховання у Франції».

Відмітивши збільшений інтерес суспільства до Античних Олімпійських змагань, викликаний гучними археологічними відкриттями в Олімпії, Кубертен розробив проект відродження Олімпійських ігор.

1 липня 1888 року він виклав головні ідеї відродження Олімпійських ігор на засіданні Комітету з впровадження фізичних вправ, який створили у Міністерстві освіти Франції.

У 1889—1890 роках, щоб надати олімпійському рухові міжнародного характеру та враховуючи невдалий досвід греків у відродженні Олімпійських ігор, вирішив залучати до організації відродження видатних спортивних діячів ряду країн. Листується зі спеціалістами різних країн, організував міжнародні змагання з різних видів спорту, здійснює ділові поїздки до Англії, США та інших провідних країн світу.

У 1890 році організовує у Парижі міжнародний науковий конгрес з фізичного тренування. Разом з однодумцями створює спілку спортивних товариств Франції та стає її першим генеральним секретарем.

Подорожуючи США, де у Чикаго, Каліфорнії, Техасі та Луїзіані, у Вашингтоні та Нью-Йорку він відвідував університети і спортивні клуби, виступав з лекціями з історії спорту, популяризувавши власні ідеї відродження олімпізму, Кубертен знаходить однодумців та активних прихильників відродження Олімпійських ігор у особі доктора Уільяма Пені Брукса (заснував у 1890 році олімпійське товариство та у 1895 році національну Олімпійську асоціацію); професора політичних наук у Прінстоні Уільяма Слоєна (користувався великим авторитетом в університетських колах, які керували розвитком спорту в Америці); а також переможця багатьох великих змагань у 70-х роках XIX століття з бігу та греблі Чарльза Герберта (провідний організатор спорту, прибічник олімпійської ідеї та засновник міжнародних федерацій). Тісно зійшовся з домініканським священиком Анрі Дідоном, який очолював ліцей у Парижі, в якому вони разом проводили апробацію різноманітним спортивним програмам.

У період з 1891 по 1894 роки на базі утвореного міжнародного союзу Кубертен розширив спортивний обмін та розповсюдив ідею відродження Олімпійських ігор. Утворює комітет з підготовки скликання установчого конгресу.

25 листопада 1892 року виступив в Сорбонні, всесвітньо відомому Паризькому університеті, з доповіддю «Відродження олімпізму»[4]. Це була перша публічна пропозиція про відродження Олімпійських ігор.

16 червня 1894 року в Парижі у великому залі Сорбонни відкрилося перше засідання конгресу, на який з різних країн зібралися близько двох тисяч осіб і 23 червня 1894 року старання Кубертена увінчалися успіхом — було ухвалено історичне рішення про відродження Олімпійських змагань. Також був заснований Міжнародний олімпійський комітет, в якому Кубертен зайняв посаду генерального секретаря. Було вирішено проводити Змагання кожні чотири роки. Після обговорення конгрес підтримав пропозицію друга Кубертена Деметріуса Вікеласа про проведення Перших Олімпійських ігор сучасності в Афінах. Деметріус Вікелас був обраний президентом Олімпійського комітету. Біля витоків олімпійського руху стояв й видатний український діяч Олексій Бутовський, який був одним із засновників МОК та організаторів І Олімпіади в Афінах.

Змагання відбулись влітку 1896 року і мали великий успіх. Після їх завершення Кубертен зайняв місце президента МОК.

В подальшому Олімпійському руху довелося зіткнутися з серйозними труднощами, оскільки наступні Змагання — 1900 року в Парижі та 1904 року в Сент-Луїсі залишились непоміченими на тлі Всесвітньої виставки тих років. Але в 1906 році, коли відбулися так звані Проміжні змагання в Афінах, Олімпійські змагання стали найвідомішою спортивною подією.

Погляди Кубертена на олімпійський спорт, його ідеали і функції в повному обсязі виявилися в написаній ним «Оді спорту». У травні 1906 року, захопившись ідеєю створення офіційного і стабільного взаємозв'язку між мистецтвом і спортом під час Олімпійських ігор, він скликав «Консультативну конференцію мистецтва, літератури і спорту», яка проходила в будівлі театру Комеді Франсез.

У 1908 році помер батько П'єра та залишив йому у спадок 500 тис. франків золотом, які він використав переважно на потреби Олімпійських ігор та міжнародного олімпійського руху.

До Змагань 1912 року в Стокгольмі П'єр де Кубертен створив нову спортивну дисципліну — сучасне п'ятиборство.

У 1912 році вперше до програми Олімпійських ігор увійшов творчій конкурс — Мистецькі змагання. Твір Кубертена «Ода спорту» (фр. «Ode to Sport») отримав золото у категорії «Література».[5]

17 липня 1914 року в залі Сорбонни у присутності президента Французької Республіки Раймона Пуанкаре на урочистій церемонії, присвяченій 20-ій річниці відродження Олімпійських ігор, відбулася презентація олімпійського прапора, створеного П'єром де Кубертеном.

В 1916 році, під час Першої Світової війни, Кубертен відправився на фронт, де приєднався до Французької армії. Він не міг та і не вважав за можливе залишатися на посту президента МОК. Кубертен наполіг на передачі повноважень одному з членів комітету Годфруа де Блоне, як представникові нейтральної Швейцарії. Після закінчення війни в 1919 році Кубертен знову очолив Міжнародний олімпійський комітет.

Після Олімпійських змагань 1924 року в Парижі, які мали значно більший успіх ніж Змагання 1900 року, у 1925 році Кубертен залишив пост президента МОК. Новим президентом став бельгієць Анрі де Байе-Латур.

З 1925 року П'єр де Кубертен залишався Почесним Президентом МОК до кінця життя.

Кубертен також доклав немало зусиль для створення Універсального педагогічного союзу, організованого в 1925 році та Міжнародного бюро спортивної психології. Одним з результатів їх діяльності стала створена в 1930 році «Хартія спортивних реформ».

В березні 1937 року, після літніх XI Олімпійських ігор у Берліні, П'єр де Кубертен надіслав лист уряду Німеччини, пропонуючи створити Центр олімпійських досліджень, якому могли б бути передані всі документи і незавершені проекти відносно відродження олімпізму. Ідею П'єра де Кубертена втілили в життя Карл Дієм і Хуан Кетсеас 16 червня 1961 року, заснувавши Міжнародну олімпійську академію, яка була створена для координації і керівництва науковими дослідженнями в області олімпійської ідеології.

Він помер 2 вересня 1937 року в Женеві, під час прогулянки в женевському парку Ля Гранж та був похований в Лозанні — місті, де знаходиться штаб-квартира МОК. За заповітом П'єра де Кубертена, його серце було поховане окремо, в монументі біля руїн древньої Олімпії, на батьківщині Ігор.

Праці[ред.ред. код]

  • «Ода спорту» (фр. « Ode au sport »);
  • «Олімпійські ігри 776 р. до н. е. — 1896 р.»;
  • Pierre de Coubertin. Memories 0lympiyues / Pierre de Coubertin. – Lauzanne, 1931.;

Вшанування[ред.ред. код]

  • У Парижі іменем П'єра де Кубертена назвали стадіон.
  • Міжнародний приз за чесну гру П'єра де Кубертена, який щорічно вручає Міжнародний комітет Fair Play.

Філателія та нумізматика[ред.ред. код]

Цитати[ред.ред. код]

Діячеві вже багато десятиліть помилково приписують фразу «На Олімпіаді головне не перемога, а участь». Насправді ці слова сказав 19 липня 1908 року пенсильванський єпископ із амвона собору Св. Павла у Лондоні під час проведення Олімпіади-1908.[6]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  2. Кубертен Пьер де // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. В Англії відвідував відомий спортивними традиціями коледж у місті Регбі, у Греції знамениту долину Алфея в 300 км від Афін, де проходили древні олімпіади.
  4. За іншими даними доповідь мала назву «Фізичні вправи у сучасному світі»
  5. Твір Кубертена був представлений під псевдонімом «Жорж Хогрод» і «Мартін Есхбах» з Німеччини, тому що його авторитет серед людей, які займаються олімпійським рухом, був величезний.
  6. Кун Л. Всеобщая история физическою культурі и спорта.(рос.) — Москва: Радуга, 1982 — С. 241

Джерела[ред.ред. код]

  • Кун Л. Загальна історія фізичної культури і спорту. — М., 1982. (рос.)
  • Олімпійська енциклопедія. — М., 1980. (рос.)
  • Твій олімпійський підручник. М., 1996. (рос.)
  • Хавин Б. Все про Олімпійські ігри. — М., 1979. (рос.)

Література[ред.ред. код]

  • Pierre de Coubertin, Olympism: selected writings, edited by Norbert Muller, Lausanne, IOC, 2000 (англ.)
  • John J Macaloon, This Great Symbol. Pierre de Coubertin and the Origins of the Modern Olympic Games, Univ. of Chicago Press, 1981, New Edition: Routledge 2007 (англ.)
  • International Journal of the History of Sport, Volume 23 Issue 3 & 4 2006 -This Great Symbol: Pierre de Coubertin and the Origins of the Modern Olympic Games (англ.)
  • Michael Llewellyn Smith. Olympics in Athens 1896: The Invention of the Modern Olympic Games. Profile Books Ltd, London: 2004 (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Президенти МОК
П'єр де Кубертен
Наступник:
Вікелас Деметріус
Де Байе-Латур Анрі