Рада Безпеки ООН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зала засідань Ради Безпеки ООН

Ра́да Безпе́ки ООН (англ. United Nations Security Council, фр. Conseil de sécurité de l'ONU, араб. مجلس أمن الأمم المتحدة‎, кит. 联合国安全理事会, рос. Совет Безопасности ООН, ісп. Consejo de Seguridad de la ONU) — постійно діючий орган Організації Об'єднаних Націй, на який, відповідно до статті 24 Статуту ООН, покладено відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки. Рада Безпеки входить до 6 "головних органів" ООН.

У 1965 р. кількість її членів було збільшено з 11 до 15 (перша поправка до Статуту ООН): п'ять постійних членів — Великобританія, Китай, СРСР, США, Франція — і десять членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на два роки за географічною ознакою. П'ять з десяти членів переобираються щороку.

Після розпаду СРСР його місце у Раді Безпеки успадкувала Росія.

На відміну від інших органів ООН, тільки Рада Безпеки має право приймати рішення, обов'язкові для виконання всіма членами ООН.

Рада Безпеки проводить свої засідання у Нью-Йорку, коли в цьому виникає необхідність.

Україна була непостійним членом Ради Безпеки ООН у 19481949, 19841985, 20002001 роках.

Склад[ред.ред. код]

До складу Ради входять 15 країн-членів — 5 постійних і 10 непостійних. Відповідні поправки в Статут ООН були внесені 17 грудня 1963 року резолюцією ГА ООН 1995 (XVIII) (до цього в Раду входило лише 6 непостійних членів).

Постійні члени[ред.ред. код]

Постійні члени Радбезу мають право ветувати будь-які резолюції, окрім процедурних:

Країна Теперішній представник Теперішня держава Колишня держава
Flag of the People's Republic of China.svg КНР Лю Цзеї Flag of the People's Republic of China.svg КНР (1971-дотепер) Flag of the Republic of China.svg Китайська Республіка (1946-1971)
Франція Франція Франсуа Делатр Франція Франція (1946-дотепер)
Росія Росія Віталій Чуркін Росія Росія (1992-дотепер) СРСР СРСР (1946-1991)
Велика Британія Велика Британія Метью Рікрофт Велика Британія Велика Британія (1946-дотепер)
Flag of the United States.svg США Саманта Пауер Flag of the United States.svg США (1946-дотепер)

Непостійні члени[ред.ред. код]

10 інших членів обираються Генеральною Асамблеєю ООН на дворічний термін (кожного року по 5), починаючи з 1 січня. Члени обираються регіональними групами і затверджуються Генеральною Асамблеєю ООН. Щоб бути обраною в Радбез, держава-кандидат повинна отримати щонайменше 2/3 всіх голосів за місце, що може приводити в глухий кут, якщо є два приблизно рівні за силою кандидати; у 1979 безвихідь між Кубою та Колумбією було вирішено лише через три місяці та 154 раундів голосування, коли обидві держави забрали заявки на користь Мексики як компромісного кандидата.

Непостійні члени Ради Безпеки ООН обираються за географічним принципом, а саме:

  • п'ять — від країн Африки і Азії;
  • один — від країн Східної Європи;
  • два — від країн Латинської Америки;
  • два — від країн Західної Європи та інших країн.

Теперішніми обраними членами за регіональними групами, від яких їх обрали, та їх постійними представниками є[1]:

1 січня 2014 — 31 грудня 2015
Країна Регіональна група(и) Постійний представник
Литва Литва Східна Європа Раймонда Мурмокайте
Йорданія Йорданія Азія і Тихий океан Діна Кавар
Нігерія Нігерія Африка Джой Оґву
Чад Чад Африка Шериф Магамат Зені
Чилі Чилі Латинська Америка та Карибський басейн Крістіан Баррос
1 січня 2015 — 31 грудня 2016
Країна Регіональна група(и) Постійний представник
Венесуела Венесуела Латинська Америка та Карибський басейн Рафаель Рамірес
Нова Зеландія Нова Зеландія Західна Європа та інші Жерар ван Бохем
Малайзія Малайзія Азія Дато Рамлан Ібрагім
Іспанія Іспанія Західна Європа та інші Ояряун Марчесі
Ангола Ангола Африка Гаспар Мартінс
1 січня 2016 — 31 грудня 2017
Країна Регіональна група(и) Постійний представник
Україна Україна Східна Європа Володимир Єльченко
Японія Японія Азія і Тихий океан Мотохіде Йосікава
Єгипет Єгипет Африка Амр Абделлатіф Абул Атта
Сенегал Сенегал Африка Фоде Сек
Уругвай Уругвай Латинська Америка та Карибський басейн Гонсало Конке Піццорно

В історичній ретроспективі частіше інших непостійними членами ООН обирались:

Україна (включно і як УРСР) була непостійним членом 6 років: 1948—1949, 1984—1985, 2000—2001. 2015 року Україну ще раз обрали до складу Ради безпеки ООН на 2016—2017 роки.[2]

Президент[ред.ред. код]

Роль президента Радбезу ООН полягає у визначенні порядку денного, голосуванні на засіданнях та представництві Ради Безпеки ООН в інших органах ООН та міжнародних організаціях. Президент має право робити президентські заяви та ноти, що використовуються як декларація про наміри, які потім вся Рада Безпеки може прийняти. Ротація президентства відбувається щомісяця в алфавітному порядку назв країн-членів Ради Безпеки ООН англійською мовою. У травні президентом РБ ООН є постійний представник Азербайджану при ООН Аґшин Мехдієв.

Повноваження[ред.ред. код]

Рада Безпеки уповноважена «розслідувати будь-який спір чи будь-яку ситуацію, яка може спричинити міжнародні зіткнення чи викликати спір або будь-яку іншу ситуацію, для визначення того, чи не може продовження цього спору чи ситуації загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки». РБ ООН «визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру чи акту агресії і робить рекомендації чи вирішує які заходи слід застосувати для підтримки і відновлення міжнародного миру та безпеки». Рада має право застосовувати примусові заходи до держав, які порушують міжнародний мир і безпеку. Стаття 25 Статуту ООН говорить: «Члени Організації погоджуються, відповідно до цього Статуту, підкорятися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх». Таким чином, рішення РБ є обов'язковими для всіх держав, оскільки членами ООН на сьогодні є майже всі загальновизнані держави Земної кулі. При цьому всі інші органи ООН можуть ухвалювати тільки рекомендаційні рішення.

На практиці діяльність РБ з підтримки миру та безпеки полягає у визначенні тих чи інших санкцій проти держав-порушників, включаючи:

  • військові операції проти них;
  • введення миротворчих формувань в зони конфлікту;
  • організацію постконфліктного врегулювання;
  • створення міжнародної адміністрації в зоні конфлікту.

Миротворці Організації Об'єднаних Націй[ред.ред. код]

Болівійський миротворець у Чилі.

Після затвердження Радою Безпеки Організація Об'єднаних Націй може відправити миротворців у регіони, де збройний конфлікт недавно припинився або тимчасово зупинився, щоб забезпечити дотримання умов мирних угод і перешкоджати комбатантам поновити військові дії. Оскільки ООН не має власної армії, миротворчі сили добровільно надаються державами-членами ООН. Ці солдати іноді називаються «блакитними касками» через особливі каски на головах миротворців. Миротворчі сили отримали Нобелівську премію миру в 1988 р.[3]

Бюджет з підтримання миру оцінюється окремо від основного бюджету організації ООН; в 2013-2014 фінансовому році миротворчі витрати склали $7,54 млрд.[4] Миротворчі операції ООН фінансуються за рахунок внесків, використовуючи формулу, виведену з регулярної шкали фінансування, але включаючи зважену плату п'яти постійних членів Ради Безпеки. Також за додаткову плату пропонується компенсувати пільгові ціни для оцінки операцій з підтримання миру менш розвинених країн. У 2013 р. у топ-10 спонсорів фінансових внесків для операцій Організації Об'єднаних Націй з підтриманню миру були: США (28,38%), Японія (10,83%), Франція (7,22%), Німеччина (7,14%), Сполучене Королівство (6,68%), Китай (6,64%), Італія (4,45%), Росія (3,15%), Канада (2,98%) та Іспанія (2,97%).[5]

Прийняття рішень[ред.ред. код]

Кожен член Ради має один голос. Для прийняття рішень з питань діяльності ООН потрібно дев'ять голосів, включаючи голоси всіх п'яти постійних членів Ради. Це і є так зване правило одностайності великих держав, або право вето. Всі п'ять постійних членів вдавалися в різні часи до права вето. Якщо постійний член не підтримує рішення, але не хоче блокувати його прийняття, він не голосує проти, а утримується при голосуванні. Як правило, рішення РБ ООН оформляються у вигляді резолюцій.

Критика[ред.ред. код]

При розгляді перших шістдесяти років існування Ради Безпеки британський історик Пол Кеннеді дійшов висновку, що «кричущі провали не тільки супроводжували багато досягнень ООН, вони затьмарили їх», виявили відсутність волі, наприклад, щоб запобігти етнічним чисткам у Боснії і Руанді.[6]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Current Members (англ.)
  2. Україну обрано тимчасовим членом Ради безпеки ООН (англ.)
  3. The Nobel Peace Prize 1988
  4. United Nations Peacekeeping Operations
  5. Financing of UN Peacekeeping Operations
  6. Kennedy, Paul. The Parliament of Man: The Past, Present, and Future of the United Nations. New York: Random House, 2006; pp. 101–03, 110

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]